Анализировать внутреннее политическое положение казахского ханства, ​ ! ☺

Объяснение:

Перемога М.Хрущова над однопартійцями-сталіністами у 1957 р. започаткувала новий виток наступу на релігію і церкву в СРСР, що закінчився разом із усуненням Хрущова від влади у жовтні 1964 р. Було декілька обставин, що зумовлювали неуникнення розгортання чергової антицерковної кампанії в СРСР у цей період. Насамперед це стосується тогочасної панівної ідеологічної парадигми, що проголошувала «повну й остаточну перемогу соціалізму в СРСР» й передвіщала побудову комуністичного суспільства у недалекому майбутньому, в якому не мало бути місця для релігійних вірувань, релігійних організацій і віруючих [7, с.271-285].

Сформульовані XXI та XXII з'їздами КПРС рішення з викорінення релігії обумовили перебіг антицерковної кампанії на зламі 1950 — 1960-х рр., яка стала останньою спробою радянського політичного керівництва радикально розв'язати релігійне питання в СРСР. Відмінністю кампанії 1958—1964 рр. від попередніх сталінських антирелігійних кампаній стало безпрецедентне використання владою жорстких адміністративних методів для нищення релігійного життя в країні, яке помітно пожвавилося на середину 1950-х рр. і мало позитивну динаміку розвитку. Кампанія була позначена інтенсивним продукуванням радянськими органами влади різних гілок і рівнів великої кількості підзаконних актів, відомчих інструкцій і вказівок, що мали надавати вигляду законності новим формам і методам наступу на релігію і церкву в СРСР.

Сорри если не то

Принятие христианства князем Владимиром не было свободно от политических расчётов. Византийский император Василий II (976—1025 гг.) , искавший союзника против претендента на престол военачальника Варды Фоки, обратился за к Владимиру Киевскому, соглашаясь выдать за него сестру Анну. Не приняв крещения, Владимир не мог жениться на принцессе, а такой союз высоко поднимал политический статус киевских князей. Союз с Византией был необходим для укрепления растущего авторитета древнерусского государства. Для славян Византия была таким же символом мощи, богатства и державного блеска, как и для других сопредельных государств, только начинавших строить и укреплять свою государственность. Союз с Византией открывал необходимые перспективы как для дальнейшего военного, так и экономического роста. 
Наиболее распространённая версия обстоятельств Крещения Руси такова. Владимир отправил в Василию II дружину, численностью около 6 тыс. человек, но греки не спешили выполнять обещания. Князь «поторопил» их, взяв город Корсунь (Херсонес) , который не без некоторой иронии был предложен им как вено — выкуп за невесту. Империи оставалось тешить самолюбие лишь тем, что формально она приобретала нового подданного. Киевский князь получал третьестепенный придворный титул, автоматически вводящий тем не менее его в иерархическую систему империи. «Дипломатический» брак русского князя и византийской принцессы мог к тому же надолго обезопасить северные границы Византии, а преобладание на первых порах греческих священнослужителей на Руси предоставляло Царьграду (Константинополю) возможность воздействия на непредсказуемых русов авторитетом Православной Церкви. 
Среди причин, определивших выбор именно Византии образцом государственного строительства, важную роль сыграло великолепие православного священнодействия. В летописи приводятся впечатления русского посольства о богослужении: в Царьградском храме послы, по их словам, не знали, на небе они или на земле. Неземной красотой храмов, благолепием службы поразила их Византийская Церковь. Незадолго до этого, рассказывает «Повесть временных лет» под 986 г. , князь Владимир беседовал с послами из Волжской Булгарии об исламе, с миссионерами из Рима, с хазарскими проповедниками иудаизма и с «греческим философом» — православным миссионером. Особенно князю понравилась речь философа, и он стал склоняться к православию.