85 установіть хронологічну послідовність подій: затвердження сеймомречі посполитої «ординації війська запорізького реє»; здо-буття запорожцями фортеці кодак; • хотинська війна; похід 20-тисячного козацького війська п. сагайдачного в московію на королевичу владиславу; • деулінське перемир'я; • утворення києво-могилянської академії.​

Козацько-селянські повстання 2 0 -3 0 -х рр. 17 ст. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ 16 У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 17 ст. Новий етап повстання. Наприкінці березня 1638 р. кілька загонів запорожців, очолюваних Яковом Острянином, Дмитром Гунею і КарпомСкиданом, вийшли із Січі та рушили на Київщину та Полтавщину. Дорогоюдо січовиків приєднувалися численні озброєні загони селян і міщан. Повстанці вирішили зупинитися під містечком Говтва, де 1 травня 1638 р.відбувся бій з поляками, який приніс повстанцям іще одну перемогу. Такпід владою повсталих опинилася вся Полтавщина. Щоб остаточно розбитиворога, Я. Острянин повів усе військо на Лубни. Проте облога Лубен виявилася невдалою. Зазнавши численних утрат, повстанці відійшли доЖовнина і отаборилися там. Під Жовнином відбулася битва, внаслідок якої сили повстанців булорозпорошено. Тяжко поранений К. Скидан потрапив у полон і, ймовірно,був страчений. Я. Острянин із козацькою кіннотою виявився відрізанимвід табору і, вирішивши, що битву програно, з частиною козаків перейшов на землі майбутньої Слобожанщини. Повстанці, які залишилися втаборі (близько 20 тис.), обрали гетьманом Дмитра Гуню і продовжувалиборотьбу. 10 червня Д. Гуня організував відступ 10 тис. козаків. Над старим Дніпровим річищем, в урочищі Старець, повстанці заклали новийтабір. Його спорудженням керував безпосередньо новий гетьман, виявивши неабиякий хист будівничого. Близько двох місяців (червень-липень) козаки вперто билися з ворогом. Проте становище в таборі погіршувалося. Не кращими були справи ів поляків. Командування обох сторін вирішило вдатися до переговорів.Незабаром козацька старшина пристала на умови, запропоновані польським урядом. У їх основу було покладено «Ординацію Війська Запорізького...». Зверніть увагу! Здавалося, козацькій сваволі нарешті було покладено край. Через те, що гучних виступів козаків протягом 1 638-1648 рр. не було, поляки назвали те десятиліт тя часом «золотого спокою». Щ оправда, спокій був примарним. Козацтво як стан польський уряд ліквідувати не спромігся, тож марними були сподівання, що козаки облишать спроби вибороти собі більше прав. Повстання 30-х рр. 17 ст. не досягли результату, бо висунута їхніми керівника ми програма ще не мала широкої підтримки. Звідси стихійність, брак належної згуртованості, розпорошеність сил повстанців та їхніх бойових дій — ті вади, через які козацько-селянські рухи 30-х рр. не мали успіху. Об’єднання україн ців навколо ідеї визвольної боротьби потребувало часу. Отож, польське десяти ліття «золотого спокою» для України було часом гуртування й нагромадження сил перед новим змаганням.Коронний гетьман С. Конецпольський, оглядаючи місце битви запасів національно-визвольного повстання 1637-1638 рр., за свідченням сучасника, промовив: «Оцеі є унія - лежить Русь із поляками». Поясніть слова польського воєначальника.*1Перевірте себет 1. Установіть хронологічну послідовність подій: • затвердження сеймом РечіПосполитої «Ординації Війська Запорізького...»; • здобуття запорожцями фортеціКодак; • Куруківська угода. 101

Объяснение:

1. Венгрия. 
Исторически, современная территория Венгрии управлялась в средние века королями Сицилийской династии, с 1687 стала частью владений Габсбургов. Мадьяры играли в австрийском государстве роль шляхты, мелкопоместного военного дворянства. В 1848—1849 в Венгрии вспыхнула национальная революция под предводительством Лайоша Кошута, которая была подавлена только с русского экспедиционного корпуса под командованием гр. Паскевича-Эриванского. Тем не менее, в 1867 император Австрии Франц-Иосиф был вынужден пойти на компромисс с венгерской элитой, в результате которого Австрийская империя была превращена в двуединое государство — Австро-Венгрию. В это же время Будапешт начинает развиваться в качестве второго города империи. 

2. Польша. 
Восстание 1863 года, Январское восстание — польское национально-освободительное восстание на территории Царства Польского, Литвы, Белоруссии и Правобережной Украины, в котором участвовала также некоторая часть белорусов и литовцев. Началось 22 января 1863 года и продолжалось до поздней осени 1864 года. 

3. Балканы. 
C 1396 года по 1878 год Болгария входила в состав Османской империи. После кровавого подавления Турцией апрельского восстания в Болгарии в 1876, а также обращения боснийских повстанцев к сербам о Сербия и Черногория объявили Османской империи войну. Россия поддержала славянские народы и 24 апреля 1877 года вступила в войну, вошедшую в историю как русско-турецкая война 1877—1878 годов. Плечом к плечу с русскими солдатами сражались болгарские ополченцы. Болгарское ополчение из числа болгар, населявших Бессарабию и Таврию, было сформировано в России при славянских благотворительных комитетов. В Болгарии эта война названа Освободительной войной. 
В ходе последовавших боевых действий русской армии и ополчению удалось разгромить турецкие войска и 3 марта 1878 года (19 февраля по старому стилю) был подписан мирный Сан-Стефанский договор между Россией и Османской империей. По этому договору Болгария становилась независимым государством, самым большим на Балканах; признавалась независимость Черногории, Сербии и Румынии.

Итоги войны 
Польско-советская граница по итогам войны 
Белорусская карикатура на раздел Белоруссии между Россией и Польшей: «Долой позорный рижский раздел! Да здравствует свободная, нераздельная, народная Беларусь! » 
Ни одна из сторон в ходе войны не достигла поставленных целей: Белоруссия и Украина были разделены между Польшей и республиками, в 1922 году вошедшими в Советский Союз. Территория Литвы была поделена между Польшей и независимым Литовским государством. РСФСР со своей стороны признала независимость Польши и легитимность правительства Пилсудского, временно отказалась от планов «мировой революции» и ликвидации Версальской системы. Несмотря на подписание мирного договора, отношения между двумя странами оставались напряжёнными на протяжении последующих двадцати лет, что в конечном счёте привело к участию СССР в разделе Польши в 1939 году. 
Разногласия между странами Антанты, возникшие в 1920 году по вопросу о военно-финансовой поддержке Польши, привели к постепенному прекращению поддержки этими странами Белого движения и антибольшевистских сил в целом, последующему международному признанию Советского Союза.