Кратко что стало со скрижалями? ​

Первые разбил Моисей

Вторые хранились в ковчеге завета в храме до его захвата Вавилонянами

Древнегреческие боги

Адонис — божество умирающей и воскресающей природы, заимствован из Финикии в V в. до н. э. По желанию Зевса Адонис должен был треть года проводить с Афродигой, треть года — с Персефоной.
Аид — один из главных греческих богов, владыка царства мертвых и всего подземного мира. Брат Зевса, Посейдона и Деметры.
Амфитрита — морская богиня, супруга Посейдона, владычица морей.
Аполлон (Феб) — один из главных греческих богов, сын Зевса, брат Артемиды. Божество солнца, солнечного света, просвещения, покровитель искусства, олицетворяемого 9 музами, земледелия, охранитель стад, дорог, путников, мореходов, бог-воитель, бог-врачеватель и бог-прорицатель. Наиболее важными центрами культа Аполлона в Греции были Дельфы со знаменитым оракулом, островок Делос и Дидимы около Милета.
Арес (или Арей) — бог войны, военного искусства, сын Зевса и Геры. Один из главных олимпийских божеств.
Артемида — одна из главных богинь, входила в семью 12 олимпийских божеств, покровительница лесов, лесной растительности, зверей, природного плодородия, включая деторождение, дочь Зевса, сестра-близнец Аполлона.
Асклепий — бог врачевания и врачебного искусства, сын Аполлона.
Афина — одна из главных богинь греческого пантеона, входила в семью 12 олимпийских богов, покровительница мудрости, наук, ремесленного искусства, победоносной войны и мирного процветания, главная богиня Афин и Аттики. Родилась необычным путем: Афина вышла из головы Зевса.
Афродита — одна из главных богинь Греции, входила в семью 12 олимпийских божеств, дочь Зевса; по другой версии, родилась из морской пены, богиня красоты, чувственной любви, женского плодородия и любовного очарования.
Геба — богиня юности, дочь Зевса и Геры. На Олимпе подносила богам амброзию и нектар.
Геката — одна из богинь подземного мира, повелительница теней в подземном царстве, богиня призраков и ночных кошмаров, волшебства и заклинаний. Как и Артемида, считалась владычицей зверей. Дочь Зевса.
Гекатомба — главное жертвоприношение при храмах в количества ста животных и более.
Гелиос — один из главных греческих богов, особенно в эпоху эллинизма. Бог солнца, часто отождествлялся с Аполлоном. Сын титана Гипериона.

Олександр Македонський ( 356 — 324 роки до н.е.) — македонський цар, великий полководець, засновник Македонської імперії, більш відомий на заході як Олександр Великий. Народився Олександр Македонський восени 356 року до н. е. в столиці Древньої Македонії — місті Пелла. З самого дитинства в біографії Македонського проходило навчання політиці, дипломатії, військовій майстерності. Він навчався у кращих умів того часу — Лисимаха, Аристотеля. Захоплювався філософією, літературою. Уже в 16 — річному віці приміряв на себе роль царя, а пізніше — полководця. Після вбивства царя Македонії в 336 році до н. е. Олександр був проголошений правителем. Першими діями Македонського на такому високому державному посту стали скасування податків, розправа з ворогами батька, підтвердження союзу з Грецією. Після придушення повстання в Греції Олександр Македонський почав обмірковувати війну з Персією. Потім, якщо розглядати коротку біографію Олександра Македонського, пішли військові дії в союзі з греками, франкійцями проти персів. У битві поблизу Трої багато поселень відкрили свої ворота великому полководцеві. Незабаром йому підкорилася майже вся Мала Азія, а потім Єгипет. Там Македонський заснував Олександрію. У 331 році до н. е. сталася наступна найважливіша битва з персами при Гавгамелах, в ході якої перси були розгромлені. Олександр підкорив Вавилон, Сузу, Персеполь. У 329 році до н. е., коли цар Дарій був убитий, Олександр став правителем Перської імперії. Ставши царем Азії, піддавався неодноразовим змовам. У 329-327 роках до н. е. воював в Середній Азії — Согдеане, Бактриї. Олександр в ті роки здобув перемогу над скіфами, одружився на бактрийскою княжною Роксан і вирушив у похід в Індію. Додому полководець повернувся лише влітку 325 року до н.е. Період воєн закінчився, цар зайнявся управлінням підкорених земель. Він провів кілька реформ, в основному військових. З лютого 323 року до н. е. Олександр зупинився в Вавилоні і почав планувати нові військові походи на арабські племена, а далі — на Карфаген. Він збирав війська, готував флот і будував канали. Але за кілька днів до походу Олександр захворів, а 10 червня 323 року до н. е. помер у Вавилоні від сильної лихоманки. Істориками досі не встановлена точна причина смерті великого полководця. Деякі вважають його смерть природною, інші висувають версії про малярії або рак, треті — про отруєння медичним препаратом. Після смерті Олександра його велика імперія розпалася, почалися війни за владу серед його полководців