Olenkalebedeva4477
?>

Либеральный лагерь революционный лагерьреволюциянародникиэкстремистыдать определение (кратко)​

История

Ответы

borisowaew

З припиненням династії Романовичів Галицько-Волинська держава поступово занепадає. У 1325 р. володарем Галицько-Волинської держави було обрано 14-річного княжича Болеслава. Він прийняв православ'я та ім'я Юрія II Болеслав. Певний час він, незважаючи на польське походження, воював з Польщею за раніше захоплені нею українські землі. Правда, його зусилля були безуспішними й призвели лише до створення антиукраїнського польсько-угорського союзу.

Юрій ІІ не став маріонеткою в руках бояр, а проводив самостійну внутрішню і зовнішню політику. Проте апогей свого розвитку Галицько-Волинська держава вже пройшла. Період правління Юрія II став поступовим занепадом Галицько-Волинського князівства: посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення наверталося до католицизму.Масове невдоволення народу політикою Юрія II дало підставу боярам не тільки для антикнязівської агітації, а й для активних насильницьких дій. Внаслідок боярської Юрія II Болеслава було отруєно. Після цієї події зберегти єдність колись могутнього Галицько-Волинського князівства вже не вдалося. Протягом короткого часу держава занепала та розчленувалася, її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина — під Польщею, Волинь — під Литвою, Буковина — у складі Молдавського князівства.

Отже, в сер. XIV ст. Галицько-Волинська держава перестає існувати. Серед причин її занепаду були: монголо-татарське іго, деструктивна політика боярської олігархії, припинення княжої династії, агресія з боку Польщі, Угорщини, Литви.

Історичне значення Галицько-Волинської держави в історії Європи у ХІІ – першій половині ІVст. полягає в тому, що вона захистила Європу від азіатських орд;

25. Початок, основні етапи та наслідки захоплення Литвою територій давньоруських удільних князівств. Роль і місце в Литовській державі українськиї земель.

Протягом ХІV століття велика частина території колишньої Київської держави – спочатку Берестейщина, Пінщина, потім Волинь, Чернігово-Сіверщина, Київ і Поділля перейшли під владу Литовського князівства.

І етап — «оксамитове» литовське проникнення. Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь ще за часів Міндовга. Головним об'єктом тоді стали західноруські (білоруські) землі. У часи наступника Міндовга — Гедиміна — почалося включення до складу Литовського князівства південно-західних руських (українських) земель. Внаслідок польсько-угорсько-литовського протистояння в боротьбі за галицько-волинську спадщину Польща отримує Галичину, Литва — Волинь.

II етап — «ослов'янення» литовських правителів. Збереглася стара система управління, у якій лише руська князівська династія Рюриковичів поступилася місцем литовській Гедиміновичів. Створюється ілюзія продовження давньоруської державності. Починаючи з правління Ягайла у Литовській державі дедалі більше набирають силу тенденції централізму, а 1385 р. між Литвою та Польщею укладено Кревську унію, яка докорінно змінює становище південно-західних руських земель.

III етап — втрата українськими землями залишків автономії. У 1385 р. було укладено Кревську унію, суттю якої була інкорпорація Великого князівства Литовського до складу Польської держави. політика зумовила швидку появу опозиції, яку очолив князь Вітовт. У1392 р. був визнаний довічним правителем Литовського князівства. Намагаючись зміцнити внутрішню політичну єдність власної держави, максимально централізувати управління, переходить до ліквідації південно-західних руських удільних князівств , внаслідок цього посилюється соціальний гніт і зводиться нанівець колишня автономія українських земель.

IV етап— посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі». Намагаючись максимально сконцентрувати сили проти своїх зовнішніх ворогів, Польща і Литва 1569 р. укладають Люблінську унію. Утворюється нова держава — Річ Посполита. З цього моменту українські землі опиняються у складі Польщі.

Отже, перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського тривало декілька віків. У середині XIV ст. розпочалося м'яке, «оксамитове», але досить активне литовське проникнення у землі колишньої Київської Русі. У цей час Литва намагалася толерантно ставитись до місцевого населення, органічно сприймати його традиції та досвід. Після укладення Кревської унії (1385) українські землі остаточно втрачають залишки автономії, а з 1480 р. потрапляють в епіцентр московсько-литовського протистояння. Після утворення Речі Посполитої (1569) вони стають частиною Польщі, що призводить до ополячення та окатоличення українського люду.

david-arustamyan1

Уже сами древнегреческие историки Геродот и Плиний обнаружили факт заимствования письма у средизменоморских учителей - финикийцев. Более того, древнейшие надписи греческим алфавитом (такие, как на афинском сосуде-дипилоне или на "камне мертвых" из Феры) обнаруживают разительное сходство символов с финикийскими буквами. Да и названия самих букв, и порядок их следования - тоже явные заимствования из финикийского. "Альфа" и "бета" совершенно очевидно происходят из ближневосточных "алеф" и "бет". И хотя периодически в европейской литературе появляются ультрановые теории об автохтонном происхождении греческого алфавита с его позднейшим переходом на Ближний Восток, эти гипотезы не могут считаться сколько-нибудь серьезными.

Греки трансформировали финикийский алфавит для своих нужд около 9 века до н. э. , рождая тем самым первую чисто индоевропейскую систему письма. Ранее системы письменности, которыми пользовались индоевропейские племена и народы, были чужими по происхождению: и линейное письмо Б на Крите, и хеттская клинопись.

При всей кажущейся похожести на финикийский греческий алфавит имеет ряд серьезных отличий от своего ближневосточного предшественника. Прежде всего важно отметить, что в греческом письме появляются знаки для гласных звуков, которых в финикийском не существовало - там обозначались на письме лишь согласные. Теперь слова могли читаться именно так, как они произносились. Причем скорее всего гласные буквы появляются в греческом как раз в момент создания алфавита - не найдено ни одной надписи на греческом, где в алфавите не было бы гласных звуков. Тем не менее, архаичные формы греческого письма еще не содержат таких важных, изобретенных позднее черт, как знаки препинания, пробелы между словами. Никак не обозначалась разница между долгими и краткими звуками [e], [o]. Направление письма было справа налево. 


Ответить на вопрос

Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:

Либеральный лагерь революционный лагерьреволюциянародникиэкстремистыдать определение (кратко)​
Ваше имя (никнейм)*
Email*
Комментарий*

Популярные вопросы в разделе

stmr29
abcd138191
evsyukov1997
koochma
yorestov
nuralievelsh
Zhanna417
Allahverdi_Мария475
самир1078
Gulyaev_Egorkina
ev89036973460
kotikdmytriy11
Shcherbakov_Artur1781
asvavdeeva
damir