Вкаких направлениях росло московское княжество? кто мешал ему расти в других направлениях?

Центральная часть Римской Империи развивалась по "континентальному типу" , т.е. Империя, присоединяя к себе другие земли вынуждена была сразу же провозглашать их своими провинциями, с целью обеспечения порядка, безопасности, гарантии соблюдения законов и обращения валюты.

Завоеванные территории, находящиеся за пределами континента, развивались по колониальному образцу. Из-за затруднённого сообщения между данными территориями, Империи приходилось идти на уступки и иногда даже позволять сохранение местной элиты, как это было в Египте.

Именно из-за своего пути развития континентальная Империя представляла собой целый лоскут из разных провинций, в которых, между тем, царили имперские порядки.

Відповідь:

Династія Мін або Велика країна Мін (кит. 大明國, 大明国; піньїнь: Dà Míng Guó; 1368 — 1644) — династія, що правила Китаєм після ліквідації монгольської династії Юань. В часи панування Мін населення Китаю нараховувало від 160 до 200 мільйонів мешканців[1]. Ця династія була останньою династією Китаю, що керувалася етнічними китайцями — ханьцями. Вона була повалена повстаннцями Лі Цзичена і поступилася маньчжурській династії Цін. Хоча столиця Мін, місто Пекін, був узятий маньчжурами у 1644 році, імператор та його двір втекли до Південного Китаю і правили звідти до 1662 року[2].

За правління Мін, Китай володів великим флотом і армією числом у 1 мільйон чоловік[3]. Хоча приватна морська торгівля і офіційні посольства з Китаю мали місце за панування минулих династій, флот мусульманського адмірала-євнуха Чжен Хе, споруджений в часи Мін у 15 столітті, повністю перевершив своїх попередників розмірами і масштабом. На час панування Мін припадають реалізація великих будівничих проектів, таких як реставрація Великого китайського каналу і Великого китайського муру, а також спорудження Забороненого міста імператора у Пекіні у першій чверті 15 століття.

Пояснення:НАДІЮСЬ ЦЯ ІНФОРМАЦІЯ ТОБІ ДО