Пришлось ли николаю ii в течение своего правления менять высказанную позицию? если да, то когда и почему? «мне известно, что в последнее время слышались в некоторых земских собраниях голоса людей, увлекающихся бессмысленными мечтаниями об участии представителей земства в делах внутреннего . пусть все знают, что я, посвящая все свои силы благу народному, буду охранять начала самодержавия так же твердо и неуклонно, как охранял его мой незабвенный покойный родитель».

Поділ польських земель на корінні польські землі («А») та окраїнні — переважно українські й білоруські землі («Б»); перші використовувалися як ринок збуту, джерело дешевої сировини та робочої сили й надавалися — отримували дешеві кредити 1 державну підтримку, другі польським осадникам-колоністам.

Осадники (осадництво) —політика планомірного заселення українських земель військовими та цивільними колоністами, здійснювана урядом Польщі 1920-х рр. Політика полонізації (зокрема зміна назви Східної Галичини на Малопольшу, закриття українських шкіл). - Протягом 1921- 1925 рр. у Львові діяв Тасмпий український університет-український нелегальний вищий навчальний заклад, що діяв в умовах польської окупації.
— Політика «тацифікації»-1930 р. Автор «пацифікації» - польський міністр внутрішніх справ Б. Перацький був вбитий ОУН. ОИ Пацифікація («умиротворення українського народу»)-офіційна назва масових репресій польської влади щодо українського населення Галичини, проведених урядом Польщі восени 1930 р. як реакція на дії українських терористів ОУН.
- Створення на Волині двомовних польсько-українських шкіл, які під час «пацифікації» були ліквідовані. - Західноукраїнські землі, що входили до складу Польщі, поляки називали «Східні креси».
- Значну роль у житті західноукраїнського суспільства відігравала греко-католицька церква на чолі з митрополитом А. Шептицьким, який боровся проти пацифікації, одночасно підтримуючи політику «нормалізації» польсько-українських відносин.
Формальним приводом для пацифікації стали численні протипольські акції, що відбувалися в краї влітку та восени 1930 року. За офіційною інформацією польської сторони тоді було спалено 62 житлові будинки, 87 стодол, 78 господарських будинки та 112 скирт збіжжя, що належали полякам.

Александр Невский был первым из великих князей русских, который вместо сопротивления татарам пошел на прямое сотрудничество с ними. Он начал действовать в союзе с татарами против других князей.Причины: 1) Мощь Орды намного превосходила силы раздробленной Руси, сопротивление было бесперспективным. 2) Несмотря на тяжелые последствия ордынского нашествия, Орда не претендовала на захват русских земель, уничтожение русской государственности и не преследовала православную веру. Зато надвигавшиеся с Запада немецкие феодалы на все это претендовали. Поэтому Александр счел западную угрозу более опасной, чем восточную и предпочел дружбу с Ордой. чтобы иметь в ней союзника в борьбе против католической Европы. 3) Война с Ордой могла привести к полному уничтожению русского народа. Последствия:1) Укрепление политических позиций Северо-Восточной Руси;2) Становление великокняжеской династии из потомков Александра; 3) Более льготные условия зависимости от Орды, чем у других завоеванных территорий; 4) Ликвидация угрозы западной экспансии;5) Сохранение государственности и православной веры.