Каковы были основные направления внешней политики россии в первой половине xix века?

Объяснение:

В первой половине 19 века существовал целый ряд международных проблем, которые России необходимо было решать. Одной из главных была проблема русско-турецких отношений. После общего ослабления Оттоманской империи, Россия предприняла ряд мер, с целью а. получить проход между морями через Босфорский и Дарданельский проливы. б. получить доступ к Дунаю, и завладеть Бессарабией. в. получить возможность судоходства по дунаю. г. покровительствовать христианским и славянским народам Турции. В результате с 1806 по 1812 год разгорелась война, по итогам которой: а. Турция отказалась от притязаний на Грузию в пользу России. б. к России отошла Бессарабия. в. получила автономию Сербия. и г. Турция обязывалась не выступать против России на стороне других держав.

Россия должна была также обеспечить себе выход к Каспийскому морю, где господствовала Персия. В результате началась русско- персидская война 1804-1813 гг., Россия получила доступ к Каспийскому морю, и к ней отошла территория, на которой сегодня располагается Азербайджанская Республика.

По разным причинам то сближались, то обострялись отношения между Россией и Францией. В результате столкновения их интересов началась война 1812 года. Россия победила в этой войне, и по ее итогам армия Наполеона была разбита, что свержению Наполеона и его ссылке на Эльбу; положение в Европе вернулось к положению до начала его завоеваний.

Датой открытия Америки считается 12 октября 1492 года, когда экспедиция Христофора Колумба, натолкнулась на один из Багамских островов. Колумб назвал остров Сан-Сальвадор.Мореплаватель Христофор Колумб, исходя из представления о шарообразности Земли, предпринял попытку достичь Индии, плывя на запад по Атлантическому океану. Испанское правительство выделило ему три каравеллы, и в 1492  экспедиция  Колумба достигла одного из Багамских островов. Затем он совершил еще три плавания, открыв острова Пуэрто-Рико, Ямайку и несколько небольших островов из группы Малых Антильских, побережье Южной и Центральной Америки. Колумб умер в 1506, будучи в полной уверенности, что открыл новый путь в Индию.

На початку XIV в. одне з невеликих держав, що виникли після розпаду держави турків-сельджуків в Малій Азії, стало новим центром об’єднання ісламського світу. Його засновником був Осман-бей (1288-1326), на ім’я якого держава отримала назву Османської. З середини XIV в. військо османських султанів початок завоювання на Балканському півострові. Туркам протистояли ослаблені міжусобицями, постійно ворогували між собою Візантія, Сербія і Болгарія. В кінці XIV – початку XV в. южнославянские держави Сербія і Болгарія спочатку виявилися у васальній залежності від турків-османів, а потім і в їх повній владі. Вирішальною подією у долі Сербії стала поразка її війська у битві на Косовому Полі в 1389 р Спроби західноєвропейських хрестоносців стримати невблаганний натиск турків зазнали невдачі.

Перемоги османів на деякий час були перервані появою нової могутньої сили – держави Тимура (Тамерлана) (1370-1405), під владою якого виявилися землі Середньої Азії, Ірану, Індії. Наступною його метою стала Мала Азія – володіння турків-османів. У 1402 в битві при Анкарі турки зазнали поразки від військ Тимура, а султан Баязид I (1389-1402) потрапив у полон і помер у неволі. Однак після смерті Тимура його держава розпалася. Тепер ніщо не могло перешкодити османам продовжити експансію.

Піднесення турків-османів співпало з ослабленням домінуючої сили в Малій Азії – Візантійської імперії, пов’язаним з нескінченними війнами за владу між членами візантійської імператорської сім’ї. Ситуацію в країні посилило важке соціально-економічне становище. Скарбниця спорожніла, і імператор не мав можливості утримувати велике військо. Селяни, що потрапили в залежність від великих землевласників, вже не могли служити в армії, а найманці були вкрай ненадійні. Слабкістю імперії скористалися її вороги – генуезці і венеціанці захопили торгові шляхи і портові міста, що належали Візантії. З Балканського півострова ромеїв витісняли армії посилилися південнослов’янських держав – Болгарії та Сербії. Територія Візантійської імперії скоротилася до міста Константинополя з округою.

У 1439 р в обмін на обіцянку західноєвропейських держав надати військову до візантійці погодилися на об’єднання православної і католицької церков під верховенством папи римського (Флорентійська унія). Поступка Заходу викликала невдоволення багатьох православних у Візантії і за її межами. Російська православна церква не визнала цієї угоди і оголосила про свою самостійність. Однак Візантія так і не отримала до У 1444 під містом Варна турки розгромили військо хрестоносців, послане римським папою.

Османи кілька разів осаджували візантійську столицю, і в 1453 р після рішучої атаки турецьких військ на чолі з султаном Мехмедом II (1451-1481) Константинополь упав. Останній візантійський імператор Костянтин XI (1449-1453) загинув у бою на вулицях міста. Так завершилася тисячолітня історія Візантії. Константинополь перестав бути центром православ’я.

Объяснение:

я тут много написала, выбери то что нужно))

жду и звездочку

у  меня есть еще одна важная половина,нужно напишу в комент.