Эссе Слова Для справок: возникновение ВШП, основнверемесла, международная торговля, товарнкангюев, Чжань Цянь, шелковая ткань.​

Объяснение:

Ера́зм Ротерда́мський (лат. Desiderius Erasmus Roterodamus, ім'я при народженні нід. Gerrit Gerritszoon; 28 жовтня, 1466 — 12 липня, 1536) — мислитель епохи пізнього Відродження. Вибране ним латинське ім'я складається із трьох частин: імені Desiderius, що походить від латинського слова desiderium (бажання, прагнення), грецького слова εράσμιος, що значить коханий, улюблений і латинізованої назви міста, в якому він народився — Роттердама.

Еразм був найвизначнішим знавцем латини своєї епохи. Його твори — взірець чистої класичної мови. Мислитель усе життя залишався вірним католиком, хоча й критикував церкву за надмірності.

Працею життя Еразма було видання класичного тексту Біблії грецькою мовою. Окрім того найвідомішим твором мислителя є книга «Похвала глупоті».

Еразм народився у ніч з 27 на 28 жовтня 1466 року в Роттердамі. Попри те, що він усе життя ототожнював себе з цим містом, Еразм прожив там всього чотири роки, й ніколи туди не повертався. Про його родину майже нічого невідомо, крім того, що можна знайти в його власних записах. Майже немає сумніву в тому, що майбутній мислитель був позашлюбною дитиною. Згодом його батько став священиком. Про матір відомо лише те, що її звали Маргарет, і вона була донькою лікаря. Незважаючи на позашлюбний статус сина, батьки дбали про нього аж до своєї смерті в 1483 році під час епідемії. Юнак отримав найкращу освіту, навчаючись у кількох монастирських і напівмонастирських школах.

Посвячення й чернечі роки

У віці 25 років, у 1488, Еразма висвячено на священика, хоча, схоже, ніколи не відчував потягу до пастирського покликання, а інститут чернецтва став однією із головних тем у його критиці надмірностей церкви, яка не припинялася все життя мислителя. Незабаром після ординації, Еразм отримав нагоду покинути монастир — його репутація чудового знавця латини й уміння добре писати здобула для нього за на посаду секретаря єпископа Камбре. Зважаючи на хитке здоров'я, неприязнь до ченців і любов до гуманітарних наук, йому дали тимчасове звільнення від обов'язків священика. Пізніше папа Лев X надав цьому звільненню постійний статус.

Импе́рия Вели́ких Мого́лов (самоназвание перс. گورکانیان‎ — Gurkâniyân) — название государства, возникшего на территории современных Индии, Пакистана и южного Афганистана. Государство существовало с 1526 по 1858 годы (фактически до середины XIX века). Название «Великие Моголы» появилось уже при английских колонизаторах. Термин «могол» применялся в Индии для обозначения мусульман Северной Индии и Центральной Азии[1].Империя основана Бабуром, вынужденным вместе со своими соратниками откочевать из Средней Азии на территорию Индостана. В составе войска Бабура были представители разных народов и племён, входивших в состав государства Тимуридов того времени, такие, как, например, тюркские[2][3][4], могольские[5][6][7] и другие племена.Бабур происходил из тюркизированного монгольского рода Барлас и относился к династииТимуридов. В. Бартольд сообщает, что некоторые факты позволяют заявлять, что язык моголов был монгольским[7]. Однако историк В. П. Юдин утверждал, что моголы были тюркоязычными племенами[8].