Хто був основним внутрішнім суперником князів в боротьбі за владу?​

Англія — країна, відома своїми реформаторськими тенденціями. Ще у XIV столітті Біблія була перекладена англійською Джоном Вікліфом, а його послідовники — лолларди — приховано продовжували існувати на острові й вести свою проповідь. У 1525 році Вільям Тіндейл надрукував свій переклад Нового Заповіту, що дозволило багатьом охочим ознайомитись із текстом Біблії[1].

Однак вирішальну роль в Реформації в Англії належало відіграти іншій людині. Реформацію в Англії можна цілком правомірно назвати «Реформацією згори», оскільки на чолі її встав англійський король Генріх VII

Объяснение:

Объяснение:

Восстание рабов в Римской республике датируется обычно 74 (или 73)—71 гг. до н. э

потому что

Завоевание новых земель вело к неизбежно растущему потоку военнопленных, которые становились рабами.

У рабов не было никаких прав, к ним относились, как к вещам. Рабы трудились на рудниках, каменоломнях, в шахтах. За свой труд они получали жалкие объедки, только, чтобы не умереть с голоду.

Раба ждало бес будущее – по любой прихоти хозяина его могли замучить, покалечить или убить. Всё это рождало глухую ненависть в невольниках.

В крупных городах накопилось необычайно большое количество рабов, которых сгоняли из провинций на невольничьи рынки.

Наиболее умные из рабов понимали, что только они сами могут освободить себя. Даже народные трибуны не будут на их стороне.

Основными причинами поражения стали:

разобщённость в стане восставших;

отсутствие ясных целей у руководителей восстания;

неоднородная составляющая состава войск повстанцев;

несогласованность тактических действий спартаковской армии.