Чем положение Русского дворянства 1725 г. отличалось от положения бояр и дворян XVII в?

Раб не имел никакого имущества; он сам принадлежал своему владельцу. Владелец раба имел право его бить, продать, даже убить. Рабов и рабынь заставляли выполнять тяжелый труд. Например, рабыни растирали камнями зерна в муку.Все произведенное трудом рабов принадлежало их владельцу. Он же давал рабам лишь столько еды, сколько было необходимо для того, чтобы они могли работать. Знатные египтяне, захватившие рабов, составляли класс рабовладельцев. Сами они не работали, жили в богатых домах, окруженных тенистыми садами.Они носили одежду из тонкого полотна; на руках у них были золотые браслеты, на груди — ожерелья. На поясе висел кинжал с рукояткой, украшенной золотом. Самыми богатыми рабовладельцами стали вожди племен

Внизу, выберешь себе, что тебе нужно

Объяснение:

Формування давньоруської держави починається у другій половині IX ст. Слов’яни належать до народів індоєвропейської родини. Праслов’яни населили територію давньоруської держави у III-II тис. до н. е. Їм протистояли спочатку кимерійці, потім – скіфські племена. Власним ім’ям почали іменуватися з VI ст. н. е.

Формування давньоруської народності належить періоду IX-X ст. Воно здійснювалось у процесі асиміляції слов’ян з фінно-уграми і балтами. До цих часів належить поняття "Русь". У широкому смислі "Русь" означала усі землі східних слов’ян, що підвладні Києву. У вузькому значенні (географічному) – місце, що лежить на південь від Києва, між річками Рось, Росава, Дніпро.

Давньоруська держава склалася у 2-й половині IX ст. Це була раннєфеодальна держава, господарчу основу якої становило землеробство. Тим самим забезпечувалась сталість культурних традицій, перейнятих Київською Руссю від скіфських землеробських племен, а також у цілому від праслов’янської етнічної спільноти.

Давньоруська культура орієнтувалась у своєму розвитку на Візантію, що обумовлювалось рівнем розвитку матеріальної культури та вибором Давньою Руссю православ’я.

В Київській Русі закріпилася давньоруська писемність, що її впровадили Кирило та Мефодій.

Водночас з розвитком писемності виникає інтерес до проблем естетики. Важливішими категоріями естетики є краса, образ, символ, канон.