диктатор -
чрезвычайное должностное лицо (магистрат) в период республики (v — 2-я половина i века до н. э.) в древнем риме, назначавшееся консулами по решению сената максимум на 6 месяцев при крайней опасности (внутренних неурядицах, военной опасности и т. когда признавалось необходимым передать власть в руки одного лица. человек, стоящий во главе диктаторского режима (см. диктатура), единоличный правитель государства, неограниченной властью и стоящий над законом.[источник не указан 458 дней] (переносн.) — жёсткий, авторитарный руководитель, лицо, облечённое неограниченной властью в какой-либо области или хозяйства.
ветеран -в древнем риме солдат, отслуживший срок в армии.
P– политические
Возрос экспорт товаров
E - экономические
На конец 20-х годов там производили почти половину промышленной продукции мира, на 10 % больше чем в Англии, Франции, Италии, Германии и Японии вместе взятых.
S – социальные
Исключительную роль сыграли стандартизация и унификация
T – технологические
Объяснение:
США раньше других развитых стран вступили в период стабилизации, а в 1922-1929 гг. экономика США была на подъеме. На конец 20-х годов там производили почти половину промышленной продукции мира, на 10 % больше чем в Англии, Франции, Италии, Германии и Японии вместе взятых. Важным толчком к росту стало распространение конвейерного производства, замена традиционных видов топлива (уголь) электричеством и нефтепродуктами. Исключительную роль сыграли стандартизация и унификация. Высокого уровня достигла механизация производства и быта американцев. В стране резко увеличилось количество автомобилей, с которыми начал ассоциироваться американский образ жизни. Значительно возрос экспорт товаров, который в 20-е годы превышал импорт
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Якими були українсько-московські відосили в другій половині 17 століття
Від кінця 1648 р. між Гетьманщиною та Московською державою розпочався постійний обмін посольствами.
Гетьманський уряд непокоїла можливість налагодження відносин Московії з Річчю Посполитою. Адже їх пов'язував Полянівський мирний договір 1634 р., якого цар не наважувався порушувати, аби не давати польському урядові приводу до нової війни.
Водночас у Москві були готові надати до Речі Посполитій, свідченням чого стало переведення великих військових з'єднань на московсько-український кордон. У Москві чекали, поки обидві сторони українсько-польської війни знесиляться, а також остерігалися полум’я козацького повстання, що могло перекинутися на московські землі.
Аби підштовхнути царський уряд до союзу з Військом Запорозьким, Хмельницький у червні 1653 р. дав зрозуміти цареві: якщо той і надалі зволікатиме з розв’язанням українського питання, то Україна укладе союз з Туреччиною. До того ж гетьман наголосив на вельми неприємних наслідках такого союзу для Московії.
Переяславська рада у 1654 році лише започаткувала оформлення московко-українських відносин, бо ніяких письмових угод у Переяславі укладено не було. Все мали вирішити переговори.
Але лише міщани загалом порозумілися з московським урядом, козацтво разом з українською православною шляхтою - тільки частково, а православне духівництво відмовилося від незаконних вимог Москви.