Кто создал и в каком веке? 1)царь пушку 2)Икона-картина «Церковь воинствующая» 3)московский кремль 4)колокольня иван великий 5)китайгородская стена 6)церковь вознесения в коломенском 7)братские кельи высокопетровского монастыря 8)трапезная аптекарского приказа 9)палаты аверкия кириллова 10)палаты протопоповых милославских

У середині XIV ст., після того, як припинила існування Галицько-Волинська держава, Україна потрапила в політичну орбіту Литви та Польщі. У цей період набули нового змісту політичні процеси, що розпочались на попередніх стадіях історичного розвитку — посилення ролі окремих станів, поява нових державних інституцій. Розвивалися правові засади суспільного життя внаслідок внутрішніх змін і запозичення західноєвропейських правових норм. На історичній арені постали козацтво, православні церковні братства, греко-католицька (уніатська) церква.

В історичній науці сформувались два напрями розгляду політичної історії України в XIV—XVII ст. Згідно з першим, представленим переважно у працях російських істориків, в публікаціях радянської доби, українські та білоруські землі (Південно-Західна Русь) були загарбані Литвою та Польщею; протягом тривалого часу місцеве населення, спираючись на до Московського князівства, вело боротьбу за звільнення, об’єднання в єдину державу. Другий напрям представлений працями польських, литовських, багатьох українських та деяких російських дослідників. Вони розглядають Велике Литовське і Московське князівства як дві рівноправні держави, дві Русі, що розвивались осібно.

В разработке национальной политики Столыпин придерживался принципа "не утеснения, не угнетения нерусских народностей, а охранения прав коренного русского населения", который на деле часто оказывался приоритетом интересов русских вне зависимости от места их жительства. Столыпиным был предложен законопроект о введении земств в шести западных губерниях (Минской, Витебской, Могилевской, Киевской, Волынской, Подольской), в соответствии с которым земства должны были стать национально-русскими посредством выборов через национальные курии. Особенно острым был для Столыпина вопрос о положении Великого княжества Финляндского. Премьер настаивал на примате в Финляндии общероссийских законов и решил провести без согласия финского сейма законопроект о соотношении между Российской империей и Финляндией.