За що римляни любили і поважали Юлія Цезара

Римляни любили та поважали Юлія Цезаря, за те що, він роздав народу землю, добре керував країною. Римляни боялися й не сприймали Юлія Цезаря, за те що, він перед сенаторами, що зявилися в повному складі, щоб улестити його небаченими привілеями й шаною, прийняв їх перед храмом Венери-Прародительки сидячи.

Объяснение:

Відповідь:

За те що він захищав їхні права, був трибуналом, голосував за рішення, які допомагали народу. Проте після того як в Римі зявилась Клеопатра казали, що він хоче стати імператором. Імператори правили в Римі з 753 по 509 рік до н.е. І почали правити жорстоко тому в Римі не могло бути імператора. Цезар через свої непопулярні рішення серед знаті і Клеопатру поплатився життям.

Пояснення:

Роза — самый популярный цветочный символ. Согласно легенде, эта "королева цветов" росла в раю без шипов, но обрела их после грехопадения человека как напоминание. В Древней Греции роза служила эмблемой греческой богини любви Афродиты (в Риме —Венеры) , а также символизировала любовь и желание. У арабов роза — это символ мужской красоты. У христиан роза символизирует мученичество, а также благотворительность; белая роза — это символ невинности, чистоты, целомудрия; Деву Марию называли Волшебной Розой, Розой Небес, а поскольку на ней не было греха, "розой без шипов".

За короткий час Лікург врятував народ від заколотів і безладдя. Насправді, за чотири століття до Пелопоннеської війни у Спарті не було політичних потрясінь. Дріб­ні інтриги між царськими сім'ями не беруться до уваги.

Іноземців у Спарті вражав громадський спокій і безпека, беззаперечне підкорення молодших старшим, небагатослівність і за­конослухняність спартанців, потайність і засекреченість у держав­них справах. Вони дивувалися завзятій прихильності спартанців до військових занять і атлетичних вправ, їхній байдужості до наук і мистецтва. Правителі прагнули повністю ізолювати державу, своїх співгромадян від спілкування з іншими полісами і народами. Торговельні стосунки з іншими країнами були заборонені ще в VI ст. до н. е. Під загрозою смерті спартанцям заборонялося з особистих потреб виїжджати за межі своєї держави. Виїзд за кор­дон дозволявся лише воєначальникам, послам і проксенам.

Є така думка, що приписувані Лікургу античною традицією реформи насправді є тривалий процес перебудови суспільної си­стеми дорійців. Саме ж «Лікургове законодавство»,— продукт ко­лективної творчості кількох або навіть багатьох реформаторів. Основною метою здійснюваних перетворень було згуртувати ко­лектив громадян в критичній обстановці після другої Мессенської війни.