Главный противник казахских Ханов в борьбе с присырдарьинские городами дешт и кыпчак были Наследники​

Завоевателей, участь Руси была предрешена, как и успех нашествия монголо-татар. Русь к началу 13 века – это страна, разорванная на мелкие княжества, без единого правителя и армии. За монголо-татарами, напротив, стояла сильная и единая держава, подходившая к пику своего могущества. Лишь полтора столетия спустя, в 1380 году, в иных политических и экономических условиях, Русь смогла выставить против Золотой Орды сильное войско во главе с единым полководцем – великим князем Московским Дмитрием Ивановичем и перейти от позорной и безуспешной обороны к активным военным действиям и добиться разгромной победы на Куликовом поле. Ни о каком единстве русской земли в 1237-1240 гг. не было и речи, вторжение монголо-татар показало слабость Руси, нашествие врага и установившаяся на два с половиной столетия власть Золотой Орды, золотоордынское иго стали расплатой за междоусобную вражду и попрание общерусских интересов со стороны русских князей, слишком увлекшихся удовлетворением своих политических амбиций. Нашествие монголо-татар на Русь было стремительным и беспощадным. В декабре 1237 года армия Батыя сожгла Рязань, 1 января 1238 года под натиском врага пала Коломна. В течение января – мая 1238 года монголо-татарское вторжение испепелило Владимирское, Переяславское, Юрьевское, Ростовское, Ярославское, Углицкое и Козельское княжества. В 1239 году был уничтожен Муром, год спустя с бедой нашествия монголо-татар столкнулись жители городов и селений Черниговского княжества, в сентябре – декабре 1240 года был покорен и древний стольный град Руси – Киев. После разгрома Северо-Восточной и Южной Руси монголо-татарскому нашествию подверглись страны Восточной Европы: армия Батыя одержала ряд крупных побед в Польше, Венгрии, Чехии, но, потеряв значительные силы на русской земле, вернулась в Поволжье, ставшее эпицентром могущественной Золотой Орды. С нашествия монголо-татар на Русь начался золотоордынский период русской истории: эпоха владычества восточной деспотии, угнетения и разорения русского народа, период упадка русской экономики и культуры.

Липень 1919 р. Раднарком УСРР схвалив Положення про єдину трудову школу, за яким вводилося безплатне обов’язкове навчання дітей віком від 7 до 16 років.

Утім у зв’язку із падінням радянської влади реформа школи не відбулася.

Липень 1920 р. Народний комісаріат освіти УСРР повернувся до цього питання і видав постанову «Про запровадження в життя єдиної трудової школи».

Відмінялися всі типи шкільних закладів, які існували раніше.

Єдина трудова школа створювалася семирічною і поділялася на два ступені — перший (1—4 класи), другий (5—7 класи). Після закінчення школи можна було вступити до професійно-технічної школи чи технікуму. Наприкінці 1920 р. в Україні діяло 22 тис. шкіл з 2250 тис. учнів. Майже в половині шкіл навчання велось українською мовою.

Щоб ліквідувати потребу в педагогічних кадрах, в 1920 р. було відкрито 20 педагогічних інститутів, 48 педтехнікумів, близько сотні учительських курсів.

Ліквідовано автономію вищих навчальних закладів та закріплено за ними комісарів.

Наприкінці 1920 р. в Україні працювало 38 вищих навчальних закладів, де навчалося 57 тис. студентів.

Зі встановленням радянської влади в Україні велика увага приділялася ліквідації неписьменності серед населення. В Україні було створено республіканську комісію з боротьби з неписьменністю, яку очолив голова ВУЦВК І. Петровський.

1920 р. у вечірніх школах та гуртках лікнепу навчалося. 200 тис. осіб.

Якщо до революції в Україні налічувалося лише 27,9% письменних, то наприкінці 1920 р. — 51,9 %.

Більшовики здійснювали:

1) жорсткий контроль державних органів над діяльністю установ культури й освіти. Це вело до втрати творчої самостійності, ініціативи, пристосування;

2) поєднання навчання з комуністичним вихованням;

3) примусове реформування закладів культури і освіти, перетворення їх на державні;

4) народним масам прищеплювали комуністичні цінності, ідеологію та мораль;

5) почалися репресії проти діячів культури, багато з яких були змушені виїхати за кордон;

6) підтримку діячів пролетарської культури за класовою ознакою, а не за талантом.

За умов радянської влади

Під час вступу до вишів надавалася перевага молоді робітничо-селянського походження, для яких запроваджувалися підготовчі курси, а згодом — робітничі факультети.

Вступні іспити, а також плата за навчання скасовувалися. Університети перетворено на галузеві навчальні заклади. Українська академія наук продовжувала діяти, але її склад дещо змінився. Значна частина вчених-академіків опинилася в еміграції.

Объяснение: