Кто такой П.Полубок?Какие меры предпринимала казацкая старшина для востановления государственных прав Украины?​

П. Полубок це Павло Полубок.  Український військовий та політичний діяч. Полковник чернігівський, наказний гетьман Війська Запорозького Лівобережної України (1722-1724). Гетьман Глухівського періоду в історії України. Під час Північної війни виступив на боці Петра I. Заарештований за підписання Коломацьких чолобитних та супротив діяльності Малоросійської колегії. Помер в ув'язненні на території Петропавлівської фортеці.

Павло Полуботок розмовляє з Петром I у Петропавловській фортеці

22 травня 1723 року — Полуботка із старшиною викликали до Петербурга «для ответу» за організацію антиросійської діяльності і підбурювання народу проти імператора.

23 червня 1723 року — Петро І заборонив указом проводити нові вибори гетьмана.

вересень 1723 року — розпочалися допити Полуботка і старшини в Таємній канцелярії. Полуботок пропонує замінити Малоросійську колегію Генеральним судом в семи персонах.

Данило Апостол і старшина привозять до Петербурга від імені всього Війська Запорозького Коломацькі чолобитні, в яких дати дозвіл на проведення гетьманських виборів та ліквідувати податки, впроваджені Малоросійською колегією[2].

10 листопада 1723 року — розгніваний Петро І наказав ув'язнити Полуботка, старшину і всіх, хто допомагав їм, до Петропавлівської фортеці[2].

середина 1724 року — справу Полуботка віддано на розгляд Вищого суду.

29 грудня 1724 року, близько 15:00 — Полуботок помер від хвороби в камері. Похований на цвинтарі церкви Святого Сампсонія Прочанолюбця за Малою Невою в Петербурзі

17 лютого 1725 року — звістка про смерть Полуботка досягла Гетьманщини після повернення прислуги покійного гетьмана.

17 лютого 1725 року — в глухівській церкві відправлено панахиду по Полуботку (за народними переказами).

Объяснение:

Церковь создавала культ "священной власти" , неповиновение которой объявлялось тяжким грехом. Еретические идеи встречали ожесточённый отпор со стороны католической церкви. Церковные соборы предавали анафеме ересиархов и  их последователей. Для подавления массовых еретических движений церковь организовывала крестовые походы. В конце 12 века появилась инквизиция для суда и расправы над еретиками . Система судебного расследования с применением изощрённых пыток, запутанных софистических ухищрений и запугиваний , с которых у жертв вырывали признания вины. Обычно осуждённых еретиков сжигали на кострах.   Шестая Заповедь гласит "Не убивай", инквизиторы напрямую нарушали эту заповедь, потому как Христос завещал возлюбить ближнего как самого себя, и проповедовать людям любовь к ближнему , но не силой меча и огня.  
Инквизицией широко применялись шпионаж и доносы, поощряемые передачей доносчиками части имущества осуждённых. Под надзор инквизиции попадали учёные, заподозренные в свободомыслии и несогласии с установленными католической церковью канонами. Это нарушает ещё одну заповедь, "Не лжесвидетельствуй". 
Деятельность инквизиции представляла одну из самых мрачных страниц средневековья. 

Тю́ркский кагана́т, Тю́ркютский кагана́т или Гёктюркский каганат[источник не указан 39 дней] — крупное средневековое государство в Азии, созданное племенным объединением древних тюрок во главе с правителями из рода Ашина. Одно из крупнейших государств в истории. В период наибольшего расширения (конец VI века) контролировало территории Северо-Восточного Китая (Маньчжурии), Монголии, Алтая, Восточного Туркестана, Западного Туркестана (Средней Азии), Казахстана, Крыма и Северного Кавказа. В 542 году этноним «тюрки» впервые встречается в китайских источниках.