Охарактеризуй внутреннюю и внешнюю политику ХДС и СДПГ​

После прихода к власти СДПГ и СвДП в 1969—1982 гг. канцлером ФРГ стал Вилли Брандт, который начал осуществлять новую восточную политику, направленную на улучшение отношений с Советским Союзом, Польшей и Чехословакией и другими странами Восточной Европы. Был налажен прямой диалог между ФРГ и ГДР — двумя германскими государствами, что в дальнейшем повлияло на решение проблемы объединения Германии мирным путем. Вплоть до середины 70-х годов правительство В. Брандта успешно развивало отношения с восточными соседями и Советским Союзом, которые были отмечены расширением выгодных экономических отношений, подписанием соглашения о создании Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе (СБСЕ), действующего на постоянной основе с 1975 г.

Политика "малой коалиции" СДПГ и СвДП (1969—1982 гг.).

В результате выборов в бундестаг (парламент) ФРГ в 1969 г. к власти в стране пришла "малая коалиция" — союз СДПГ с СвДП, что свидетельствовало о недовольстве населения проводимой ХДС политикой, а также заметном увеличении количества социальных проблем и напряженности в обществе.

Если во внешней политике курс СДПГ на сближение со странами Восточной Европы принес свои плоды в виде расширения экономического сотрудничества, то во внутренней политике СДПГ не добилась существенных результатов. Политика правительства, направленная в середине 70-х годов на развитие государственного регулирования в экономике, не принесла ожидаемых результатов. Вследствие этого, а также мировых энергетических кризисов правительство вынуждено было постоянно сокращать социальные программы. Из-за резкого падения авторитета СДПГ и СвДП у населения страны правительство "малой коалиции" вынуждено было уйти в отставку.

Деятельность правительства Г. Коля. Коалиция ХДС и СвДП. В 1982 г. Гельмут Коль как руководитель ХДС стал канцлером ФРГ, сформировав новое правительство. Во внутренней политике Г. Коль стал проводить курс на либерализацию экономики, значительно сократив вмешательство государства в регулирование экономики, сделав упор на рыночные механизмы саморегуляции, что послужило импульсом к увеличению темпов экономического роста, а также модернизации всей промышленной индустрии ФРГ, переходу ее на новые компьютерные технологии.

У XIV - XVII ст. українські землі знаходились в дуже складному становищі. Воно визначалось тим, що сусідні держави намагались заволодіти територією України, включити її в сферу своїх інтересів.

Литовська держава зміцніла за великого князя Гедиміна (1316-1341) розпочала наступ на південно-західні руські землі.

У 1351 - 1352 роках між Польщею та Литвою тривала війна за Галицько-Волинську землю. За перемир'ям 1352 року Галичина залишилася під владою Польщі, Волинь і Берестейська земля - під владою Литовської держави. В 50-х роках XIV ст. розпочався наступ Литовської держави на Придніпров'я. У 1355-1356 роках Литовський князь Ольгерд завоював Чернігово-Сіверщину. Влітку 1362 року військо Ольгерда на р. Сині Води розгромило загони кількох татарських ханів. Внаслідок синьо-водської битви до Литовської держави остаточно відійшли Київщина та Поділля.

У XIV - XVII ст. українські землі знаходились в дуже складному становищі. Воно визначалось тим, що сусідні держави намагались заволодіти територією України, включити її в сферу своїх інтересів.

Литовська держава зміцніла за великого князя Гедиміна (1316-1341) розпочала наступ на південно-західні руські землі.

У 1351 - 1352 роках між Польщею та Литвою тривала війна за Галицько-Волинську землю. За перемир'ям 1352 року Галичина залишилася під владою Польщі, Волинь і Берестейська земля - під владою Литовської держави. В 50-х роках XIV ст. розпочався наступ Литовської держави на Придніпров'я. У 1355-1356 роках Литовський князь Ольгерд завоював Чернігово-Сіверщину. Влітку 1362 року військо Ольгерда на р. Сині Води розгромило загони кількох татарських ханів. Внаслідок синьо-водської битви до Литовської держави остаточно відійшли Київщина та Поділля.