Что повлияло на рас грамотности в XIX - начале XX в.?

Наибольшего прогресса Эпохи Возрождения добились во Флоренции, в Ренессансе. Именно тогда начали набирать популярность фресли, статуи и усовершенствования таких простых вещей, как к примеру дверь. С временем это подхватили другие страны. Так же в этой эпохе было много гениев искуства, такие как: Лоренцо Гиберти, Донателло, Филиппо Брунеллески,Микеланджало Буонарроти, Рафаэль и естественно всеми известный Леонардо да Винчи. И даже после упадка эпохи возрождения, ее культура так и осталась, я бы сказала въелась, в многих странах.

Объяснение:

Конституційний акт 1867 року (раніше носивший назву «Акт про Британську Північну Америку 1867 року», і досі відомий неофіційно як БПА Акт) є основною частиною Конституції Канади. Акт закріплює створення домініону та визначає основні функції уряду Канади, включаючи державну структуру, палату Громад, Сенат, юридичну систему і систему оподаткування. Акт отримав своє теперішнє ім'я в 1982 році разом з прийняттям конституції (що раніше підписувалася Британським парламентом), проте він досі значиться під історичним ім'ям в записах Великої Британії. За цей час також були внесені поправки: додана секція 92А, що дає провінціям більший контроль над непоновлюваними корисними копалинами.

Зміст

1 Вступ

2 Утворення

3 Розподіл повноважень

3.1 Мир, порядок і добре управління

3.2 Кримінальне право

3.3 Власність і громадянські права

3.4 Шлюб

4 Система правосуддя

4.1 Суди за статтею 96

5 Малий білль про права

5.1 Права на мови

6 Примітки

7 Посилання

Вступ

Акт починається з вступу, який оголошує, що три колонії: Канада, Нью-Брансвік і Нова Шотландія (які стали чотирма провінціями), — утворюють федерацію. Ця федерація, свідчить вступ, матиме «Конституцію принципово схожу на конституцію Великої Британії». Цей опис конституції є важливим в її тлумаченні. Як написав Пітер В. Хогг (Peter W. Hogg) у книзі «Конституційне право в Канаді», стверджують, що оскільки у Великій Британії була деяка свобода слова в 1867 році, вступна частина даного акту поширює це право і на Канаду навіть до підписання Канадської хартії прав і свобод в 1982 році; це є однією з основ юридичної теорії про права, що припускаються[1]. Більше того, оскільки Велика Британія має незалежну судову систему, Верховний суд Канади оголосив в широко відомій відповіді провінційним суддям від 1997 року, що вступ показує, що судова незалежність в Канаді гарантована конституцією. Політолог Ренд Дюк (Rand Dyck) критикує вступ, стверджуючи, що він «безнадійно застарів». Таким чином, він оголосив, що Конституційному Акту 1867 року «не вистачає надихаючого початку»[2].

Вступна частина Конституційного акту 1867 року не є єдиною вступною частиною Конституції Канади. Конституція має свій власний вступ.

Утворення

Докладніше: Канадська конфедерація

Акт про Британську Північну Америку 1867 року засновував Домініон Канада об'єднуючи Північно-американські британські колонії Провінція Канада, провінція Нью-Брансвік і Нова Шотландія. Два регіони провінції Канада, Канада Захід і Канада Схід (не плутати з сучасними Західною Канадою та Східною Канадою), були перейменовані в Онтаріо і Квебек, відповідно, і були однаково представлені в Парламенті Канади, як у канадській Палаті Громад, де прийнято визначати кількість представників за чисельністю населення, так і в канадському Сенаті, де Онтаріо, Квебек і прибережні регіони отримали рівну кількість сенаторів. Це утворення, або Конфедерація, було зроблено у відповідь на Явне призначення, проголошене США, щоб захистити британські володіння. Американська загроза була явно продемонстрована вторгненням в Канаду під час війни за незалежність США, англо-американської війни 1812 року та Феніанських набігів.

До БПА Акта, британські колонії Нью-Брансвік, Нова Шотландія і Острів Принца Едуарда обговорювали можливість злиття, щоб протистояти загрозі анексії Америкою, і щоб зменшити витрати на управління. Провінція Канада вступила в ці переговори за велінням британського уряду і призвела до нерішучості провінції Острів Принца Едуарда, яка відклала вступ до домініону на сім років. За іронією, конференція проходила на острові Принца Едуарда в Шарлоттаун.