Куда направились войска восставших после разгрома двух консульских армий?

Объяснение:

метою набуття школярами історичної компетентності учнів окремою структурною складовою програми вже з 5 класу вперше стають спеціальні уроки – практичні заняття, метою яких є показати не лише можливості різноманітних історичних джерел у формуванні історичного знання, а й наближення історії як науки до учнів, її локального виміру, вироблення відповідального ставлення до минулого та різних форм його збереження. Такі заняття в курсі історії мають подвійну мету вивчення нового матеріалу на основі опрацювання історичних джерел та важливим засобом формування предметних умінь і навичок учнів.

При проведенні кожного практичного заняття вчитель повинен:

· * чітко усвідомлювати мету теми, що розглядатиметься на уроці;

· * визначити обсяг матеріалу, який підлягає засвоєнню;

· * продумати доцільність застосування форм і методів;

· * визначити уміння і навички, які потрібно сформувати в учнів протягом заняття;

· * проаналізувати рівень засвоєння і вчасно зробити корекцію застосування знань на практиці.

Враховуючи психо-фізіологічні особливості розвитку учнів 5-го класу слід звернути увагу на активізуючі форми проведення занять на основі залучення широкого спектру історичних джерел (підручники, де вміщено тематичні історичні джерела – як текстові, так і візуальні, довідкові матеріали, запитання і завдання, Інтернет-ресурси, фонди музеїв, місцеві історичні пам’ятки, оглянуті учнями). Вчитель сам підбирає їх або пропонує учням підготувати їх. Деякі з рекомендованих практичних занять можуть бути проведені у формі екскурсій до музеїв, архівів, історичних пам’яток. Кожне із пропонованих практичних занять присвячується певній темі та передбачає переважно самостійну роботу учнів над окремими питаннями теми.

Завдання вчителя під час практичного заняття полягає в організації навчального процесу таким чином, щоб учень самостійно працював (індивідуально або в групі) над розв’язанням пізнавальних задач. Вчитель виконує роль консультанта у процесі самостійної роботи учнів, надаючи їм необхідну до . На початку заняття доцільно актуалізувати опорні знання учнів з теми, що підготує учнів до виконання завдань.

Структура практичного заняття передбачає такі етапи:

1-й етап – організаційний (повідомлення теми заняття, його задачі, умови та проведення, форми роботи учнів).

2-й етап – розв’язання практичних задач.

3-й етап – обговорення готових рішень.

4-й етап – підведення підсумків (учитель разом з учнями оцінює результативність заняття, досягнення учнів).

Отже, з’ясувавши сутність та окресливши основні особливості формування предметно-історичних компетентностей учнів під час вивчення курсу історії, зазначимо, що ефективна реалізація компетентнісного підходу потребує чіткого визначення переліку компетентностей, а також адекватно організованого процесу навчання (форм, методів, прийомів, засобів, системи оцінювання). Виконання цих та інших функцій, формування готовності вчителя до роботи в умовах запровадження нового Державного стандарту – ці та інші завдання стоять наразі перед учительською спільнотою.

1. Вели́кий шёлковый путь — караванная дорога, связывавшая Восточную Азию со Средиземноморьем в древности и в Средние века. В первую очередь использовался для вывоза шёлка из Китая, с чем и связано его название. Путь был проложен во II веке до н. э., вёл из Сианя через Ланьчжоу в Дуньхуан, где раздваивался: северная дорога проходила через Турфан, далее пересекала Памир и шла в Фергану и казахские степи, южная — мимо озера Лоб-Нор по южной окраине пустыни Такла-Макан через Яркенд и Памир (в южной части) вела в Бактрию, а оттуда — в Парфию, Индию и на Ближний Восток вплоть до Средиземного моря. Термин введён немецким географом Фердинандом фон Рихтгофеном в 1877 году.

2. Последний взлет Великий шелковый путь пережил в XIII–XIV веках, когда он почти весь он находился под контролем монголов. В XV веке путь пришел в упадок из-за активного развития морской торговли.

Объяснение: