10.Установите хронологическую последовательность. Разгром Непобедимой армады; Нантский эдикт Генриха IV; Начало Реформации в Англии; Варфоломеевская ночь.

я думаю будет 3412 , думаю так

1) Нантский эдикт Генриха IV

2)Начало реформации в Англии

3)Разгром Непобедимой армады

4) Варфоломеевская ночь

Пригадайте, який матеріал для письма використовували в давнину. Як книга розповідає про час свого створення?

Відтоді, як людина винайшла письмо, книга стала найкращим передання накопичених знань. Таке звичне для нас слово «книга» має давнє походження й означає «те, що пов’язане, скріплене разом». Така назва походить відколи книги існували у вигляді сувоїв папірусу чи пергаменту, іноді завдовжки декілька метрів. Книга завжди поєднує думки, ідеї, погляди її автора з майстерністю художника, друкаря, які створюють її зовнішній вигляд. Тому через зміст книги і через б її виготовлення можна вивчати минуле життя людства у певні історичні періоди.

Упродовж століть книги переписували від руки, зазвичай у монастирях і храмах. Тривала ця копітка праця місяцями, і навіть роками. Книги переплітали в міцні оправи з металевими замками, оздоблювали золотом і сріблом, коштовним камінням і перлами. Тому ціна таких книг була дуже високою: одну книгу можна було обміняти на табун коней або стадо корів.

Київська Русь залишила нам у спадок багато рукописних пам’яток, які є частиною світової культурної спадщини. Насамперед, це тексти Євангелій.

Київські князі всіляко підтримували створення книг. Так, за наказом сина Ярослава Мудрого — Святослава — в XI столітті було упорядковано «Ізборник», у якому містилися релігійні тексти, настанови для князів і портрет сім’ї самого Святослава. «Ізборник» є важливим історичним джерелом, адже з нього ми можемо дізнатися, якими були уявлення русичів про правителя, природу і світ. На думку давніх мудреців, князь мав підтримувати школи та церкви, творити благочинні справи, здійснювати справедливий суд над своїми підданими. Щодо портрету, то він показує нам, яким був Святослав, його дружина та сини.

Окремим видом рукописних книг були літописи, на кшталт «Повісті минулих літ», «Київського літопису».

Що вказує на те, що книги є історичними пам’ятками та витворами мистецтва?



Справжньою окрасою книг стали мініатюри — невеликі за обсягом художні твори в рукописах, книгах, на полотні тощо. Мініатюри відображають біблійні сюжети або сцени з життя людей. Завдяки мініатюрам можна побачити архітектурні споруди, одяг та зброю, речі домашнього вжитку народів, які їх створили.



Чому Остромирове Євангеліє є видатною пам’яткою України

Які події зображено? Що можна дізнатися про життя мешканців Київської Русі з книжкових мініатюр XV—XVI століть?

Ознайомтеся з текстом та ілюстраціями. Розкажіть, чому Остро-мирове Євангеліє вважають дивовижним поєднанням слова та образотворчого мистецтва.

Серед великої кількості середньовічних рукописних книг справжнім шедевром культури Київської Русі є Остромйрове Євангеліє.

Євангеліє було створено в 1056-1057 роках на замовлення новгородського посадника Остромира. Онук билинного Добрині був вправним правителем і хоробрим воїном. Він запросив монаха Григорія, прекрасного художника і талановитого майстра, аби той переписав та проілюстрував Євангеліє.

Остромйрове Євангеліє — доволі велика книга, що має 294 пергаментні аркуші, яскраво ілюстровані орнаментом. Текст написано надзвичайно красивим почерком у дві колонки. Букви не були пов’язані між собою, а слова не відділялися одне від одного. Кожну літеру виписано з особливою ретельністю. Окремі рядки написані розчиненим золотом. Зрозуміло, що замовити таку книгу могла тільки заможна людина.

Євангеліє містить дивовижні мініатюри, що зображують євангелістів Іоанна, Луку та Марка. Святі показані за роботою, поруч з ними — писемне приладдя, книги, сувої, адже вони поширювали Слово Боже серед людей. Недарма саме в Остромировому Євангелії вперше зустрічається слово «книга».

Кожен розділ тексту починається з ініціала — яскраво оздо-бленної великої літери. Учені полічили, що велика літера «В» зустрічається у тексті 135 раз — і жодної однакової!

Знайдіть у зображеннях підтвердження тексту про євангелістів та їхню роботу. Зверніть увагу на оформлення та кольори, які використав художник, складові орнаменту.



Життя книг непередбачуване. Чимало прекрасних творів людства не дійшло до нас, деякі — частково, уривками. На щастя, Ост-ромирове Євангеліє, якому вже майже 1000 років, чудово збереглося. За красою й оригінальністю орнаментів і мініатюр Остромйрове Євангеліє входить до збірки найкращих творів світового мистецтва.

Як Іван Федоров започаткував книгодрукування в Україні

Складіть план розповіді про життя і діяльність Івана Федорова і перекажіть текст за планом.

дешевим і масовим, що прискорило розвиток освіти, науки і культури.

Одежда римлян была, - как нижняя, которая надевалась прямо на тело, так и верхняя, - в виде плаща. К первой принадлежала туника, ко второй - тога (и другие). Туника имела вид шерстяной рубахи без рукавов или с (недлинными) рукавами. Она подпоясывалась поясом и спускалась немного ниже колен. Туника без рукавов была обычно домашней и рабочей одеждой. Сенаторы имели на тунике как отличительный знак сенаторского сословия широкую пурпурную полосу, которая шла на передней части туники сверху донизу. Всадники имели на тунике узкую пурпурную полосу. Туника триумфатора была украшена вышитыми пальмовыми ветвями. Тога (в наиболее известном нам по описаниям и статуям виде времен Империи) представляла собой продолговатый овальный кусок шерстяной материи. Ее надевали таким образом: сначала один конец тоги перебрасывали через левое плечо наперед до самой земли, затем остальная часть ее покрывала спину, проходила под мышкой правой руки (оставляя правое плечо и руку открытыми), закрывая грудь, образуя на ней красивые складки, и, наконец, перекидывалась через левое плечо назад, причем конец ее касался лодыжек. Тогу имели право носить только римские граждане. В местах общественных собраний для них эта одежда была обязательна. Обыкновенная тога была из белой некрашеной шерсти, праздничная же, которую носили также и соискатели должности, - из белой крашеной шерсти (candidus - белоснежный, отсюда - кандидаты [candidati]), но обе без украшений. Украшенные тоги были: с пурпурной каймой - одежда курульных должностных лиц и некоторых жрецов; пурпурная, вышитая золотом тога - отличительная одежда царя, триумфатора и императора; узкая тога с несколькими горизонтальными пурпурными полосами - одежда всадников и авгуров. Траурная тога и тога подсудимых делались из темной шерсти. Из других верхних одежд следует упомянуть лену (laena), сагум (sagum), лацерну (lacerna) и пенулу (paenula). Лена (называемая также паллиум) - род шерстяного пледа, который при плохой погоде носили поверх тоги. Сложив вдвое, его накидывали на плечи и под шеей застегивали пряжкой (фибулой). Сагум - квадратный кусок грубой темного цвета шерстяной материи. Перекинув через левое плечо и застегнув пряжкой на правой стороне, его носили вместо тоги или поверх нее (главным образом носили его воины). Лацерна - легкий, короткий, но широкий плащ. Пенула - тяжелый длинный, но узкий плащ. Оба были вроде дорожного или дождевого плаща, имели капюшон и носились вместо тоги или поверх нее. Одежда женщин в общем была похожа на мужскую и состояла: из длинной туники, которая стягивалась поясом под самой грудью (домашняя туника была без рукавов, а та, в которой выходили на улицу, имела длинные рукава); из тоги, которая впоследствии была вытеснена столой, верхней туникой, доходившей до ног и имевшей сзади шлейф. Стола была почетной одеждой матрон. Поверх нее, выходя из дома, женщины надевали паллу, плащ вроде мужской тоги (впоследствии лацерна или пенула). Материя для одежды древних делалась главным образом из овечьей шерсти, а позднее также из полотна. Шелковые одежды вошли в обычай только в последнее столетие Республики. Одежда была преимущественно белого цвета, у рабочих - темного, только в позднейшее время цвета одежд стали разнообразнее. Яркие цвета, кажется, противоречили античному вкусу. Шились одежды обычно дома, из домотканной материи. В конце Республики и в императорский период появились ткацкие фабрики и мастерские для изготовления одежды и обуви. Обувью для обоих полов служили: дома. - сандалии, на улице - кожаные башмаки. В последнее время Республики сенаторы носили высокие черные башмаки. Сенаторы, занимавшие курульные должности, и курульные должностные лица носили высокие красные башмаки. Башмак патрицианских сенаторов прикреплялся к ноге четырьмя ремнями и имел застежку в виде полумесяца, из слоновой кости. В позднейшее время вошли в употребление греческие башмаки и сандалии, а для плохой погоды - высокие кожаные ботинки. Солдаты носили полусапоги - caligae. Для защиты рук в холодную погоду в позднейшее время женщины, изнеженные мужчины и рабочие (которым приходилось работать под открытым небом) носили меховые руковицы. Головные уборы у римлян не имели широкого распространения. Только люди изнеженные носили иногда шляпы. Римляне покрывали голову, лишь когда им приходилось долгое время оставаться под палящими лучами солнца, например во время путешествия или при плохой погоде. В этих случаях они надевали войлочную шляпу с небольшими полями или без полей, а также шляпу с широкими полями (люди высшего сословия). Но нередко римляне довольствовались и тем, что набрасывали на голову верхнюю часть тоги (мужчины), верхнюю часть паллы (женщины). Замужние женщины появлялись на улице только с покрытой головой. Головными уборами служили им разные сетки, платки и т. п.  Мальчики носили длинные волосы до тех пор, пока не надевали мужской тоги. Бороду отпускали при трауре, а также подсудимые и осужденные.