по истории всё на фото выше!​

Сегодня много разговоров об альтернативных историках, об их, зачастую, ошибочных бездоказательных взглядах на те или иные исторические события.

Я не о "заказных сказочниках" от истории, которые даже имея классическое академическое образование, твердят о неведомых и вездесущих "украх", ведущих свое (да, и наше) начало в загадочном Конотопе и т.д. Бог им судья!

Дело в том, что монографию Льва Николаевича Гумилева, ученого энциклопедических знаний, я прочитал запоем.

Не сказал бы, что мое миропонимание и оценка исторических событий претерпела после этого прочтения существенные, я бы сказал, революционные изменения.

Вместе с тем, задуматься и взглянуть на казалось бы, фундаментально-незыблемые факты истории, изложенные в тех же источниках, что мы все изучаем и берем всегда за основу, через призму гумилёвской теории, оказалось весьма увлекательным занятием.

Объяснение :3

Лев Николаевич Гумилев " От Руси до России" , это произведение получило премию " Вехи".

В книге описана история развития именно человеческого этноса.

В историю развития России входит много народностей ( этносов) и каждый имеет свое развитие ( этногенез) и нужно учитывать их все, что бы понять , изучить .

Західноукраїнські землі стали колонією, аграрно-сировин­ним придатком іноземних держав. Сприяючи розвитку про­мисловості в центральних районах, польський уряд свідомо галь­мував промислове будівництво на західноукраїнських землях. У 1938 р. Західна Україна виробляла 7-10% промислової

продукції Польщі, при цьому її населення і територія станови­ли чверть території Польщі.

Західноукраїнська промисловість у післявоєнний період відчувала величезні труднощі в одержанні кредитів. З цього вміло скористалися заправили західноукраїнського й амери­канського монополістичного капіталу і прибрали основні по­зиції в економіці до своїх рук. У промисловості Західної Ук­раїни змінилося тільки те, що місце австро-німецького капіта­лу зайняв французький, англійський, американський. Частко­во посилив свої позиції й польський капітал.

У 1929 р. економічне піднесення змінилося нечуваною кри­зою. Зайнятість у фабрично-заводській промисловості змен­шилася на 40-50%. Занепало дрібне виробництво. Хоча пізніше й настало деяке піднесення, однак до 1939 р. ні фабрично-за­водська промисловість, ні дрібне ремісництво вже не переви­щили рівня 1928 р. Середньорічна кількість робітників, зайня­тих у середніх і великих підприємствах переробної промисло­вості Західної України, в 1938 р. становила близько 50-55 тис. чол. У гірничодобувній промисловості й на лісорозробках чи­сельність робітників зросла, але це не змінило загальної кар­тини економічного застою західноукраїнських земель.

Нафтова і озокеритна промисловість Прикарпаття в 20-30-х роках була доведена іноземним капіталом до занепаду. Видобуток нафти знижувався з кожним роком. В порівнянні з 1912-1913 рр. він зменшився в 3-4 рази і становив 370,8 тис. пудів у 1938 р. Озокеритні шахти наприкінці 30-х років припинили роботу.

Деякі зрушення на краще відбулися у калійній промисло­вості. Поряд з Калуськими копальнями, у 20-30-х роках відкри­ваються копальні у Стебнику і Голині. Проте розвиток калій­ної промисловості обмежувався невеликим обсягом внутріш­нього польського ринку і труднощами експорту. Відстале сільське господарство Західної України й Польщі не застосо­вувало належним чином мінеральних добрив, а їх експорт не відповідав інтересам міжнародних хімічних монополій.