Значение Ледового побоища ​

Разгром Ливонского войска и как следствие ослабление Ливонского ордена. Подписание мирного договора.

Хрестоносці послали посланців до Венеції, Генуї та інших міст, щоб домовитися про експедицію. Одним із посланців був історик Джеффрі де Віллардюін. Нарешті він досяг угоди з Венецією в квітні 1201 року, Дож Енріко Дандоло — голова Венеціанської республіки — погодився перевезти хрестоносців за велику суму — 85 тис. марок сріблом. У червні 1202 p., коли кораблі були вже готові, на острові Лідо зібралася тільки третина хрестоносців. Керівники походу змогли зібрати лише частину необхідної суми. Тоді дож запропонував відкласти плату за умови, що хрестоносці до йому знищити торгового суперника — місто Задар на східному узбережжі Адріатичного моря. Незважаючи на заборону папи воювати проти християн, керівники походу згодилися. 15 листопада 1202 р. вони захопили і пограбували Задар. Папа Інокентій III відлучив Венецію і хрестоносців від церкви, але, бажаючи знищити мусульман, пообіцяв зняти відлучення, якщо похід відбудеться. Пізніше він пом'якшав і простив хрестоносців, та затримав відлучення тільки для венеціанців.

Проте Енріко Дандало намовив хрестоносців на похід проти ще одного свого суперника—християнського Константинополя. Приводом до війни стало бажання Олексія IV Ангела, сина імператора Ісаака II Ангела, відібрати у дядька Олексія престол, який він захопив, осліпивши брата. Імператорський син пообіцяв за це щедру винагороду, вкрай необхідну хрестоносцям, — 200 тис. марок сріблом, які б покрили усі їхні борги Венеції. Ісаак також пообіцяв хрестоносцям після повернення собі трону Візантії дати ще 10 тисяч вояків для походу до Єрусалиму через Єгипет. Хоча деякі хрестоносці були проти цього, мотивуючи тим, що вони пішли у похід задля боротьби з мусульманами, більшість пристала на пропозицію венеціанців. 24 червня 1203 року хрестоносне військо, перевезено венеційськими кораблями, висадилося поблизу Константинополя.

Объяснение:

культурный период в истории доисторической Греции с XVI по XI век до н. э., конец греческого бронзового века. Часть крито-микенской культуры, первая цивилизация, основанная собственно древними греками. Получила своё название по городу Микены в Арголиде на полуострове Пелопоннес. Другими важными полисами этого периода были Аргос, Тиринф и Пилос.

В противоположность минойцам на Крите, культура которых достигает расцвета благодаря мирному существованию и оживлённой торговле, микенцы были завоевателями, однако также принимали участие в торговом обмене по Средиземноморью. Поселения микенского типа также появлялись в Эпире, Македонии, на островах Родос и Кипр, западном и юго-западном побережье Малой Азии. Керамика и прочие находки указывают на присутствие носителей микенской культуры на побережьях Леванта (сиро-финикийском Восточном Средиземноморье), Египта, Сицилии, Южной Италии.

Объяснение: