ПОПС - формула П - позиция Я думаю, что Таукл Хан ... . О - объяснение ("Потому что" ... не менее 3x аргументов П - пример (Например, ему удалось ... не менее 2x примеров). С - следствие ("Таким образом ..." Подвести итог 1-2 предложениями От

ответ:

у культурному розвитку україни xiv–xv ст. відбувалися неоднозначні, суперечливі процеси, обумовлені різними історичними чинниками. стримуючими, дестабілізуючими культурний процес чинниками стали: падіння візантійської імперії, що позбавило православ'я зовнішньої опори; відсутність власної державності; наступ католицької церкви; татарські напади. проте зникнення візантійського впливу спричинило початок активного засвоєння, на ґрунті києво-руської духовності, надбань західноєвропейської культури. піднесенню української культури сприяли: технічний прогрес; виникнення друкарства; розвиток в україні гуманістичної думки під впливом європейського відродження.

у xiv–xv ст. на українських землях продовжувала розвиватися освіта, яка, спираючись на давньоруську традицію, активно запозичувала західноєвропейський досвід. у цей період вчителями продовжувало залишатись духівництво, яке навчало дітей при церквах. заможні люди наймали дяків для навчання. богослужебні книги використовувалися як підручники. дітей навчали читання, письма і церковного співу. подальшу освіту бажаючі здобували самостійно. насамперед вивчали грецьку та латинську мови. із xiv ст., за відсутності власних вищих навчальних закладів, українці активно починають здобувати освіту в європейських університетах: краківському, паризькому, падуанському, болонському, гейдельберзькому, празькому та ін.

у цей період помітно активізувалася діяльність українських учених на теренах європейської культури. найвизначнішим серед них вважався вчений-астроном (астролог), перший з відомих докторів медицини і філософії, ректор болонського університету юрій катерман (драгобич) (бл. 1450–1494 він був автором першої друкованої книги українського автора "прогностична оцінка 1483 р.". крім названої праці, перу вченого належать сім трактатів, ряд віршованих промов і послань до папи римського. усі вони написані латиною, але незмінним залишався підпис: "юрій з драгобича, русин".

Александр Васильевич Суворов (1729—1800) — один из величайших русских полководцев, не потерпевший ни одного поражения в своей военной карьере (более 60 сражений) , один из основоположников русского военного искусства.
На последнем этапе восстания Емели Пугачева, с августа 1774, Суворов руководил войсками, направленными для его подавления. Командовал войсками, подавлявшими Польское восстание 1794. В 1799 провел Итальянский и Швейцарский походы, разбив французские войска на реках Адда и Треббия и при Нови; вышел из окружения, перейдя швейцарские Альпы. Победы, одержанные им под Ландскроной и Столовичами, равно как овладение Краковом (15 апр. 1772 г.), сильно повлияли на исход войны, результатом которой был первый раздел Польши. Возвратясь в Петербург, С., произведенный в ген.-майоры, был командирован для осмотра в военном отношении границы со Швецией, а потом в армию Румянцова, стоявшую на Дунае. 10 мая и 17 июня 1773 г. он произвел два победоносные поиска на Туртукай, представляющие образцы форсированной наступательной переправы через реку. 3 сентября он одержал победу над турками у Гирсова, а 9 июня 1774 г. нанес им решительное поражение при Козлудже, что главным образом повлияло на исход войны и заключение мира в Кучук-Кайнарджи. По окончании турецкого похода С. был послан к гр. Панину, занятому усмирением пугачевского мятежа; но к месту нового назначения С. успел прибыть лишь после окончательного поражения Пугачева Михельсоном. До 1779 г. С. командовал войсками на Кубани и в Крыму и превосходно организовал оборону берегов Таврического полуострова, на случай десанта со стороны турок. За это же время он устроил выселение из Крыма христианских обывателей; греки были водворены по Азовскому побережью, армяне — на Дону, близ Ростова. В 1779 г. С. получил в командование малороссийскую дивизию, а в 1782 г. г. принял начальство над кубанским корпусом. После присоединения Крыма к России (1783), С. должен был привести в покорность ногайских татар, что и было им исполнено, не смотря на значительные затруднения. 
Ушаков Ф.Ф- адмирал. Наряду с образом героя обороны Севастополя адмирала Нахимова, образ флотоводца адмирала Ф. Ф. Ушакова был сделан в советский период символом славы и победоносных традиций российского флота.