В Якщо суспільство давніх греків визначають як суспільство дозвілля, то як можна визначити суспільство Давнього Риму?

Старода́вній Рим — одна з цивілізацій Давнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста — Рима, яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника — Ромула. Стародавній Рим був цивілізацією, яка виросла з маленької землеробської громади, заснованої на Апеннінському півострові ще в X столітті до н. е. Центр Рима формувався в межах болотистої рівнини, обмеженої Капітолієм, Палатином і Квіріналом. Розміщена вздовж Середземного моря, Римська держава з часом стала однією з найбільших імперій Давнього світу[1].
За століття свого існування, давньоримська цивілізація змінювалася від монархії до олігархічної республіки, а потім — до все більш автократичної імперії. Завдяки завоюванням та асиміляції вона згодом почала домінувати над усім Середземноморʼям. Вершини своєї могутності Стародавній Рим досяг у ІІ столітті н. е., коли під його контролем опинилися території від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні та від Вірменії на сході до Португалії на заході.

Кіммерійці згадуються античними грецькими авторами, зокрема Гомером та Геродотом, а також у ассирійських текстах. Частина дослідників ідентифікує кіммерійців з пізніми пам’ятками білозерської археологічної культури XII–IX ст., або з пам’ятками чорногорівської культури і новочеркаськими пам’ятками ІХ ст. до Р.Х. Загалом більшість знахідок степової зони приписують кіммерійцям та відносять до умовної “кіммерійської культури”. Ймовірно, під назвою “кіммерійці” античні автори розуміли все населення Північного Причорномор’я передскіфської епохи, тому таке спрощення є виправданим. Кіммерійці майстерно оброблювали залізо, проте використовували і знаряддя праці та зброю з бронзи. Вони розводили коней і займались кочовим скотарством. Задля отримання здобичі кіммерійці здійснювали військові набіги на сусідні племена. У 720-х рр. до Р.Х. кіммерійці напали на закавказьку державу Урарту, розбивши її військо та здійснивши набіг на її територію. Пізніше кіммерійці вступили у конфлікт з іншою великою державою регіону – Ассирією. У одній з битв з ассирійцями кіммерійці вбили їхнього царя Саргона ІІ, проте були розбиті та відступили з Ассирії. У якості найманців кіммерійці служили у різних державах Близького Сходу.

ответ:

жанна д’арк родилась в семье крестьян 6 января 1412 года в деревне домреми. детские годы жанны выпали на время войны и были непростыми. настоящее чудо произошло с жанной, когда ей исполнилось 13 лет. тогда к ней явился архангел михаил, который передал жанне, что именно она станет предводительницей освободительного движения орлеана. с тех пор периодически к жанне являлись голоса святых, которые сообщали ей значимую для государства информацию.

когда жанне исполнилось 16, она решила рассказать об услышанном от архангела михаила капитану города вокулёр. однако слова её не были восприняты всерьёз. только спустя год, когда жанна снова пришла к капитану и верно предсказала исход «селёдочной битвы», он поверил ей. кроме этого, он обеспечил её снаряжением, людьми и направил к королю. в городе уже было известно о способностях жанны и её «небесных », поэтому народ был уверен, что именно она спасёт их от войны. с тех пор её прозвали «орлеанской девой». карл vii, зная о жанне д’арк, поверил ей и отдал в распоряжение целое войско. к весне 1429 года ряду побед в сражениях, в которых жанна участвовала наравне с другими солдатами, город был освобождён. за что «орлеанскую деву» признали национальной героиней.

 

17 июля 1429 года проходила коронация карла vii, и жанна была удостоена особой чести, ей было поручено держать знамя над королём. после освобождения орлеана жанна уверяла короля продолжить наступление в сторону парижа и освободить его от войск, пользуясь их подавленностью после ряда поражений. однако попытка наступления была прервана, и в сентябре карл vii приказал распустить армию.

до мая 1430 года жанна участвовала ещё в нескольких небольших боях с вражескими силами. однако в результате предательства 23 мая она попала к бургундцам в плен , которые позже продали её . карл vii для освобождения «орлеанской девы» ничего делать не стал. зимой 1431 года над жанной д’арк начался процесс . её обвиняли в ереси, однако жанна не признавала себя виновной. пытаясь добиться её признаний, пошли на хитрость, предъявив в обвинение ей провокационную ситуацию, связанную с ношением мужской одежды. в итоге жанне вынесли смертный приговор, и в мае она была публично сожжена.

на сегодняшний день жанна д’арк причислена к лику святых и считается во франции одним из главных национальных героев.

объяснение: