1. Дайте оцінку таємному протоколу до договору про ненапад між СРСР і Німеччиною.2. Як складалися радянсько німецькі відносини в період між двома світовими війнами?3. Якими були причини збройних конфліктів СРСР із Японією в 1938 в 1939рр?4. Який існує взаємозв'язок між пактом Молотова ріббентропа та конфліктом між СРСР і Японією на Халхін Голі?​

23 серпня 1939 р. нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов і міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп підписали у Москві договір про ненапад між СРСР та Німеччиною. Подія відбулася в присутності посла Німеччини Вернера фон дер Шуленбурга та секретаря ЦК ВКП(б) Йосипа Сталіна.

Документ був укладений у період погіршення політичних та економічних відносин між СРСР і Німеччиною, спричиненого приходом А. Гітлера до влади і збройними конфліктами СРСР проти Німеччини й Італії в Іспанії (громадянська війна в Іспанії 1936–1939 рр.), Японії на Далекому Сході (бої біля оз. Хасан і бої на р. Халхін-Гол 1938 та 1939 рр.). Договір став політичною несподіванкою для третіх країн та означав переорієнтацію зовнішньої політики Москви на зближення з Берліном після кількох місяців тристоронніх переговорів про взаємодо у випадку нападу Німеччини на Польщу між радянським керівництвом з однієї сторони, Англією та Францією – з іншої. Перемовини з місіями Великої Британії та Франції раптово перервала радянська сторона 21 серпня 1939 р., коли Й. Сталін отримав пропозицію про переговори від канцлера Німеччини А. Гітлера. Від імені радянського уряду Сталін погодився прийняти 23 серпня у Москві німецького міністра закордонних справ Й. Ріббентропа.

Згідно з умовами договору про ненапад, який укладався на 10 років, сторони зобов’язувалися утримуватися від нападу одна на одну й дотримуватися нейтралітету, якщо одна з них ставала об’єктом воєнних дій третьої сторони. Учасники угоди також відмовлялися від участі в союзі держав, «прямо чи опосередковано спрямованого проти іншої сторони». Передбачався взаємний обмін інформацією, що зачіпала інтереси сторін. Курйозність ситуації додавав той факт, що держави на момент підписання договору про ненапад не мали між собою спільного кордону.

До договору долучили таємний додатковий протокол, відповідно до якого країни Східної Європи були поділені на сфери німецьких і радянських інтересів у випадку їхньої «територіально-політичної перебудови». Німеччина визнавала інтереси СРСР у Латвії, Естонії, Східній Польщі, Фінляндії та Бессарабії.

1 вересня 1939 р. Німеччина вторглася в Польщу із заходу, а 17 вересня 1939 р. на територію Польщі зі сходу вступили радянські війська. 22 вересня того ж року у Бресті відбувся спільний радянсько-німецький військовий парад. Територіальний поділ Польщі між СРСР і Німеччиною був завершений 28 вересня 1939 р. підписанням договору про дружбу і кордон.

До складу СРСР були включені території Західної України і Західної Білорусі (1939), Східна Прибалтика, Бессарабія, Північна Буковина (1940). Наприкінці 1939 р. СРСР напав на Фінляндію, розпочавши радянсько-фінляндську війну 1939–1940 рр. Після нападу Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 р. договір, як і всі інші радянсько-німецькі договори, втратив силу.

На думку більшості істориків, пакт Молотова-Ріббентропа з таємним протоколом до нього став змовою двох диктаторських режимів з метою проведення воєнної агресії проти Польщі та розподілу сфер впливу в Центрально-Східній Європі. Він відкрив шлях Німеччині до розв’язання Другої світової війни. Частина істориків, переважно радянських і сучасних російських, вважають, що уряд СРСР погодився підписати пакт про ненапад з Німеччиною, щоб відтермінувати вступ СРСР у Другу світову війну, здобути додатковий час для підготовки, зміцнити геополітичні позиції та обороноздатність країни, технічно модернізувати збройні сили.

Більшість фахівців з міжнародного права вважають договір юридично нелегітимним, оскільки він стосувався інтересів третіх сторін. На їхню думку, пакт Молотова-Ріббентропа також можна кваліфікувати як злочин проти миру.

Нейстон от древнегреческого «нейн» — плавать. Морская вода, как и любая жидкость, имеет пленку поверхностного натяжения. Солнечная реакция, концентрация органического вещества и др. особые физико-химические свойства верхнего (до 10см) слоя вод являются благоприятными для развития многих организмов, в первую очередь бактерий и их потребителей: простейших, мелких ракообразных, личинок моллюсков, червей, рыб, а также икринок.

Нейстон — условная граница воздушного и водного океанов, нейстон делится на гипонейстон и эпинейстон.

Гипонейстон состоит из живых организмов, растений, которые обитают под плёнкой поверхностного натяжения. Таких организмов большинство. Гипонейстон — от греческого «гипо»- внизу, «нейн» — плавать. В жизни моря гипонейстон играет огромную роль — это питомник для молоди многих видов рыб и беспозвоночных, источник пищи для обитателей моря.

Эпинейстон — в него входят виды, которые обитают на верхней, воздушной стороне поверхностной пленки. Это некоторые насекомые, а также микроскопическое население хлопьев пены: бактерии, простейшие водоросли и др. Как правило, каждый обитатель на протяжении жизни проходит две или более жизненных форм. Например, икра личинки и мальки кефали относятся к нейстону, а взрослые рыбы к нектону. Такие переходы из одной жизненной формы в другую выгодны для вида, т.к. позволяют наиболее полно использовать кормовые и др. возможности водоема расселению вида. Откуда же берется нейстон? Когда морские обитатели погибают и разлагаются в массе воды, органические продукты разложения выносятся на поверхность пузырьками газа. Собственные оболочки и состоят из этого вещества. Достигнув поверхности, пузырьки лопаются, газ переходит в атмосферу, а органическое вещество образует пленку — нейстон, которая является питательной средой для планктона.

Название «планктон» происходит от древнегреческого «планктос» — парящий, блуждающий. Планктон объединяет в себе все растения и организмы, которые пронизывают всю толщу воды от дна до поверхности (весь обитаемый слой). Они лишены возможности автономного движения в толще воды или их подвижность ограничена.

Перемещаются они при течений. За небольшим исключением эти организмы очень малы, практически не видны невооруженным глазом. Планктон делится на животный (зоопланктон) и растительный (фитопланктон).

Фитопланктон. Растительный планктон объединяет около 700 видов микроскопических растений, водорослей. Обитатели фитопланктона играют огромную роль в жизни моря — они используют неорганические вещества, растворенные в морской воде, углекислый газ и солнечную энергию и образуют органические вещества — белки, жиры и углеводы, при этом выделяя кислород. Тем самым они создают условия для жизни всех остальных обитателей моря, выделяют кислород в атмосферу Земли.

Первостепенное значение для жизни в Черном море имеют диатомовые и пирофитовые водоросли. Меньшее значение для черноморского фитопланктона имеют силиксфлагеляты, желто-зелёные, кокколитофориды эвгленовые, а также сине-зелёные и др.

По мнению планктонолога Г.К.Пицыка, биомасса фитопланктона во всём Чёрном море составляет 2,8-6,2 млн. тонн.

Фитопланктон — основное звено в пищевых взаимоотношениях пелагиали, он обеспечивает нормальную биологическую продуктивность Черного моря.

\

Нейстон от древнегреческого «нейн» — плавать. Морская вода, как и любая жидкость, имеет пленку поверхностного натяжения. Солнечная реакция, концентрация органического вещества и др. особые физико-химические свойства верхнего (до 10см) слоя вод являются благоприятными для развития многих организмов, в первую очередь бактерий и их потребителей: простейших, мелких ракообразных, личинок моллюсков, червей, рыб, а также икринок.

Нейстон — условная граница воздушного и водного океанов, нейстон делится на гипонейстон и эпинейстон.

Гипонейстон состоит из живых организмов, растений, которые обитают под плёнкой поверхностного натяжения. Таких организмов большинство. Гипонейстон — от греческого «гипо»- внизу, «нейн» — плавать. В жизни моря гипонейстон играет огромную роль — это питомник для молоди многих видов рыб и беспозвоночных, источник пищи для обитателей моря.

Эпинейстон — в него входят виды, которые обитают на верхней, воздушной стороне поверхностной пленки. Это некоторые насекомые, а также микроскопическое население хлопьев пены: бактерии, простейшие водоросли и др. Как правило, каждый обитатель на протяжении жизни проходит две или более жизненных форм. Например, икра личинки и мальки кефали относятся к нейстону, а взрослые рыбы к нектону. Такие переходы из одной жизненной формы в другую выгодны для вида, т.к. позволяют наиболее полно использовать кормовые и др. возможности водоема расселению вида. Откуда же берется нейстон? Когда морские обитатели погибают и разлагаются в массе воды, органические продукты разложения выносятся на поверхность пузырьками газа. Собственные оболочки и состоят из этого вещества. Достигнув поверхности, пузырьки лопаются, газ переходит в атмосферу, а органическое вещество образует пленку — нейстон, которая является питательной средой для планктона.

Название «планктон» происходит от древнегреческого «планктос» — парящий, блуждающий. Планктон объединяет в себе все растения и организмы, которые пронизывают всю толщу воды от дна до поверхности (весь обитаемый слой). Они лишены возможности автономного движения в толще воды или их подвижность ограничена.

Перемещаются они при течений. За небольшим исключением эти организмы очень малы, практически не видны невооруженным глазом. Планктон делится на животный (зоопланктон) и растительный (фитопланктон).

Фитопланктон. Растительный планктон объединяет около 700 видов микроскопических растений, водорослей. Обитатели фитопланктона играют огромную роль в жизни моря — они используют неорганические вещества, растворенные в морской воде, углекислый газ и солнечную энергию и образуют органические вещества — белки, жиры и углеводы, при этом выделяя кислород. Тем самым они создают условия для жизни всех остальных обитателей моря, выделяют кислород в атмосферу Земли.

Первостепенное значение для жизни в Черном море имеют диатомовые и пирофитовые водоросли. Меньшее значение для черноморского фитопланктона имеют силиксфлагеляты, желто-зелёные, кокколитофориды эвгленовые, а также сине-зелёные и др.

По мнению планктонолога Г.К.Пицыка, биомасса фитопланктона во всём Чёрном море составляет 2,8-6,2 млн. тонн.

Фитопланктон — основное звено в пищевых взаимоотношениях пелагиали, он обеспечивает нормальную биологическую продуктивность Черного моря.

\