Какую из них поддерживает его автор, историк Н.М. Карамзин? Как он её аргументирует?

Наприкінці XIV ст. доволі помітну роль на міжнародній арені розпочав відігравати Тевтонський орден на Балтійському узбережжі, який становив загрозу існуванню Литви та Польщі. Литва, яка ставала дедалі слабшою через міжусобні конфлікти всередині країни та експансію на південному сході, все менше була здатна чинити опір силам ордену. А швидке зростання могутності Московського князівства на північному сході тільки погіршувало ситуацію, що складалася навколо Литви.

Розглядаючи наслідки Кревської унії, варто наголосити, що, в першу чергу, унія значною мірою поліпшила міжнародне становище як ВКЛ, так і Польщі. Союз мав перед собою мету зміцнити їхні позиції в боротьбі проти спільного ворога – Тевтонського ордену, який було розбито 1410 року під час Грюнвальдської битви. За умовами унії здійснювалася інкорпорація ВКЛ до складу Польської держави, і Ягайло, ставши королем цих двох держав, заклав початок соціально-політичного, економічного та культурного взаємовпливу у двох країнах. Це послугувало збільшенню впливу польської магнатської та шляхетської верхівки на литовське і руське населення. Останні були вкрай незадоволені умовами унії, оскільки вона зачіпала їх владні інтереси. Внаслідок укладення унії збільшувалося значення католицизму, зростав його вплив на литовсько-руське населення; надавалися та розширювалися права й привілеї литовським феодалам, які прийняли католицизм, оскільки Ягайло зрівняв у правах литовських бояр із польською шляхтою.

Внаслідок укладення Кревської уніїпосилюється вплив литовської знаті усередині новоутвореної державизменшується значення католицизму, його впливу на литовсько-руське населення внаслідок толерантності поляківнадаються та розширюються права і привілеї литовським феодалам, які прийняли католицизмТевтонський орден розпочинає військової дії супроти Польщі

Спарта́к гладіатор, вождь і лідер рабів під час Третьої Рабської війни, великого повстання рабів проти Римської республіки. Мало що відомо про Спартака поза подіями війни, історичні відомості, що збереглися, іноді суперечливі за своєю структурою і не завжди можуть бути надійними. Спартак був досвідченим воєначальником: його армія складалася лише з утікачів-гладіаторів і рабів, і розбила в ряді битв кілька досвідчених римських легіонів.

Повстання Спартака часто розглядається як боротьба пригнобленого народу за свою свободу проти рабовласницької знаті, що знайшло новий сенс для сучасних письменників починаючи з XIX-го століття. Вона служила натхненням для багатьох сучасних літературних і політичних письменників, зробивши Спартака героєм як давньої, так і сучасної культури.

Объяснение: