Тема:Українські землі у складі Російської імперії в другій половині 19 ст.1.Які наслідки мала селянська реформа? А.зростання кількості мало земельного селянства Б.ліквідація поміщицького землеволодіння В.скасування феодальної залежності без викупних платежів Г.збільшення розмірів селянських земельних наділів​

Корни этногенетических процессов необходимо искать в эпохе бронзы, когда Казахстан населяли индоиранские племена. На смену им пришли племенные объединения саков, усуней, канглы, гуннов, переходивших на тюркские языки. Непосредственной этнической базой образования казахской народности стали раннесредневековые тюркские государства VI-XII веков – Тюркский, Тюргешский, Карлукский каганаты, государства Караханидов и огузов, Кимакское и Кипчакское ханства. В их рамках складывлся общий хозяйственный тип, культурная, языковая, бытовая близость. По сути дела, шел процесс интеграции многочисленных тюркских племен в единую общность. Однако эти процессы были прерваны монгольским завоеванием. На некоторое время были нарушены культурные, экономические связи, произошло смешение местных племен с пришлыми монголами. Это привело к изменениям в антропологическом типе тюрков, хотя к значительным изменениям метисация не привела, наоборот, немногочисленные монголы были ассимилированы тюрками, приняли тюркские языки и обычаи. 

На базе укрепления феодальных отношений в послемонгольское время восстановились тенденции объединения родов и племен тюркского происхождения в народности. В этногенезе казахов значительную роль сыграли кипчаки, найманы, конраты, аргыны, кереи, дулаты, барласы и другие племена. Причем основная их часть была автохтонного происхождения. 

Процесс образования казахской народности завершился в XV-XVI веках. 

Слово казак служило также для обозначения группы кочевников, отделившихся от своего правителя. Таким коллетивом были кочевники государство Абулхаира, ушедшие с Жанибеком и Кереем искать счастья в новых землях.

Відповідь:

Пояснення:

Повстання Жмайла (1625) — козацько-селянське повстання в Україні під керівництвом Марка Жмайла проти шляхетського свавілля.Занепокоєний масовим покозаченням селянства після Хотинської війни 1620-1621 років, уряд Речі Посполитої у вересні 1625 року послав на Південну Київщину військо на чолі з польським гетьманом Станіславом Конецпольським. Урядове військо 1 жовтня підійшло до Канева. Козацька залога вийшла з міста й після бою з каральним загоном під Мошнами (нині село Черкаського району Черкаської області) відступила до Черкас.

Разом з місцевими козаками, канівські козаки відійшли до гирла річки Цибульника, де збиралися інші козацькі загони. Невдовзі сюди прибули з артилерією запорожці під керівництвом Марка Жмайла. З'єднавшись із козаками, Жмайло очолив повстанське військо.