Для Китаю друга половина XIX ст. була часом погіршення економічної, соціальної та політичної ситуації. Зростання чисельності населення відбувалося набагато швидше за збільшення кількості оброблюваних земель. Це загострило продовольчу проблему, що зумовило зниження рівня життя населення. Час від часу виникали антиімперські таємні товариства й відбувалися повстання проти маньчжурів, однак успіху вони не мали. Зростало й невдоволення національних меншин, пригноблених маньчжурською владою.
Китай був «закритий» для іноземного капіталу, усі торговельні операції здійснювалися через одну фірму, яку підтримувала держава. Європейські підприємці марно намагалися «відкрити» китайський ринок для своїх товарів. Оскільки Китай обходився виробленою в країні продукцією, то не потребував європейських товарів. Дорогу європейській торгівлі проклав опіум, який за сприяння корумпованих китайських чиновників завозили в країну контрабандою. Опіумна контрабанда призвела до відтоку з Китаю срібних грошей, що знецінило китайський юань і зумовило підвищення податків і збідніння селян. У країні наростало соціальне напруження й посилювались антиманьчжурські настрої.
Объяснение:
fil-vasilij90
07.01.2022
Происхождение нашей азбуки
Историю книги на Руси следует начать с азбуки, т. е. с изобретения славянских письмён
Как известно, славянские письмена изобретены свв. Кириллом и Мефодием в 885 году.

св. Кирилл и Мефодий
Шлецер, знаменитый исторически исследователь, обращаясь к изобретателям «Кириллицы», говорит: «Приветствую вас здесь, бессмертные изобретатели славянской грамоты! Вы первые дерзнули грубый язык, имевший множество ему только свойственных звуков, взять так сказать из уст народа и писать греческими буквами; но в этом деле поступили вы, как люди отличным умом одаренные, и для каждого особенного звука, которого грек не имел в языке своем, изобрели вы новые особенные знаки или буквы. Как мал против вас Эльзасский монах Готфрид, или кто бы ни был тот немец, который первый осмелился писать на своем языке, но для сего рабски только снял латинскую азбуку».
По свидетельству монаха Храбра, «прежде убо Славяне не имеху книг, но чертами и резани чтяху и гадаху; крестивши же ся римскими и греческими письмены нуждахуся, — словеньска речь бо не устроена, и тако бяша много лета».
Итак, до изобретения славянской азбуки славяне писали «чертами и резани», но что это были за знаки — неизвестно.
Просветительная деятельность свв. Кирилла и Мефодия, составителей славянской азбуки, переводчиков богослужебных книг, представляет важнейшую эпоху в истории славянских племён вообще и нашего отечества в особенности.
Богослужебные книги были переведены на славянский язык не для русского народа, а для мораван, небольшого племени славянского. Мораване крещены были почти за двести лет до введения христианства в России немецкими проповедниками, которые и принесли с собой и книги, но на непонятном для мораван языке — латинском. Моравские князья, видя, что вера Христова туго распространяется среди народа на чуждом ему языке, обратились к византийскому императору Михаилу с прислать им проповедников, которые могли бы истолковывать мораванам Слово Божие на славянском языке. Выбор императора пал на Кирилла и Мефодия. Очень и мне)))
Volkanovaa19
07.01.2022
Формы и характер письменности изменялись в течение многих веков, начиная с так называемой верхней палеолитической эпохи каменного века. Пытливый, изобретательный ум человека постепенно совершенствовал письмена, делая их более удобными для выражения мыслей и чувств. Возникновение письмен связано с развитием человеческого общества, с ростом потребностей в общении между людьми. В более отдаленные времена, когда люди объединялись лишь в небольшие семейно-родовые группы, они общались при звуковой речи. Когда же стали формироваться более крупные родовые и племенные общины, появилась необходимость в передаче своих мыслей, желаний и чувств па расстояние, посредством различных знаков. Первоначально такими знаками служили разнообразные предметы. Это было предметное письмо. Так, у древних перуанцев для выражения мыслей применялось квипу, то есть завязывание узелков на разноцветных шнурках. При этом каждый цвет шнурка обозначал какое-нибудь понятие, а узелки — количество. Характерно, что такие «узелки» бытуют и в наше время: кое-кто и теперь завязывает узелки на носовых платках «для памяти». Другие древние пароды для обозначения своих мыслей пользовались вампумами — связками раковин или камешков различной формы и цвета, а иногда даже и животными. Так, скифы в ответ па требование персидского царя Дария подчиниться, послали ему птицу, мышь, лягушку и пять стрел. Этим скифы хотели сказать: «Персы, если вы не умеете летать подобно птицам, прятаться подобно мышам, прыгать по болотам подобно лягушкам, то будете поражены нашими стрелами, как только вступите на скифскую землю». Однако предметное письмо не могло вполне удовлетворить даже первобытных людей. Со временем у них возникла потребность в настоящем письме, то есть в особой системе начертательных знаков, служащих средством общения между людьми для выражения их мыслей, чувств и желаний. В многовековой истории человечества известны четыре основных вида письма: пиктографическое (от латинского слова «пик- то» — рисую и греческого «графо» — пишу, то есть рисуночное письмо), логографическое (от греческих слов «логос» — слово и «графо» — пишу, то есть письмо целыми словами), слоговое и буквешю-звуковое. (П. Березов. Чудо из чудес. М., 1964).
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Охарактеризуйте розвиток Китаю наприкінці XIX — на початку XX ст
Для Китаю друга половина XIX ст. була часом погіршення економічної, соціальної та політичної ситуації. Зростання чисельності населення відбувалося набагато швидше за збільшення кількості оброблюваних земель. Це загострило продовольчу проблему, що зумовило зниження рівня життя населення. Час від часу виникали антиімперські таємні товариства й відбувалися повстання проти маньчжурів, однак успіху вони не мали. Зростало й невдоволення національних меншин, пригноблених маньчжурською владою.
Китай був «закритий» для іноземного капіталу, усі торговельні операції здійснювалися через одну фірму, яку підтримувала держава. Європейські підприємці марно намагалися «відкрити» китайський ринок для своїх товарів. Оскільки Китай обходився виробленою в країні продукцією, то не потребував європейських товарів. Дорогу європейській торгівлі проклав опіум, який за сприяння корумпованих китайських чиновників завозили в країну контрабандою. Опіумна контрабанда призвела до відтоку з Китаю срібних грошей, що знецінило китайський юань і зумовило підвищення податків і збідніння селян. У країні наростало соціальне напруження й посилювались антиманьчжурські настрої.
Объяснение: