Проанализируйте ход борьбы между ханами есим и турсун

Восстание Хмельницкого (1648-1649 годы)

Причины восстания.

Богдан Хмельницкий был родом из семьи украинского шляхтича и состоял на службе у польского коро­ля, занимая должность командира в войске реест­ровых казаков, успешно воевал с крымскими тата­рами и русскими. Поскольку Богдан выучил в мо­лодости латинский и французский языки, король отправлял его с поручениями в Париж. Во время очередной такой отлучки Хмельницкого один из польских шляхтичей разграбил его хутор, десяти­летнего сына насмерть засек кнутом, а жену увез с собой.

Начало восстания .

Хмельницкий тщетно искал правосудия у короля. Ничего не добившись, он отправился к ка­закам в Запорожскую Сечь. Здесь он призвал их к новому восстанию против Польши и был избран гетманом. Найдя поддержку у крымского хана и заключив с ним союз, казаки под руководством Богдана Хмельницкого в 1648 году выступили из Запорожской Сечи. Заполыхали поместья поль­ских панов. Разъяренные казаки жестоко мстили всем без разбора. Гибли и сами паны, и их жены и дети, и евреи, и украинцы, сохранившие верность королю. Большинство украинцев встречали каза­ков как освободителей и вливались в их войско.

Зборов­ский мир .

Разбитые поляки в 1649 году заключили с Богданом Хмельницким Зборов­ский мир. Согласно условиям договора, Украина в составе трех воеводств объявлялась особым государством, но по-прежнему входила в Речь Посполитую. Польский король признавал выбранного казачьего гетмана полусамостоятельным правителем Украины. Ему позволялось расширить реестр запорож­ского казачьего войска до 40 тысяч человек. Польские паны добились в свою очередь права вернуться в свои владения в Малороссии.

Белоцерковский мир .

Однако вскоре на Украину вторглось новое шляхетское ополчение. Из-за измены крымского хана казаки потерпели поражение, и с Польшей был заключен Белоцерковский мир. В подчинении Богдана Хмельницкого оставалось только одно воеводство из трех, он мог набирать себе войско численностью не более 20 тысяч человек, а польские паны беспрепятственно возвращались на свои земли.

Переяславский договор (1654 год)

Богдан Хмельницкий обратился за к православному русскому царю. Вследствие этого в 1654 году был заключен Переяславский договор. По его решению все территории Украины, находившиеся к востоку от Днепра, переходили под управление России в виде автономии. После этого восстание Хмельницкого переросло в Русско-польскую войну, которая продолжалась с 1654 по 1667 год.

ПРАБАТЬКІВЩИНА СЛОВ’ЯН (за мовними даними) — територія, яку займали давні слов’яни, носії праслов’янської мови, в часи до їх розселення по історично засвідчених місцях проживання. Питання це є складним і загальноприйнятого розв’язання не має. Воно вирішується гол. чин. на основі лінгв. даних, оскільки окр. ареали пам’яток матеріальної культури і палеоантропол. залишків здебільшого не збігаються з межами тер. поширення відповід. мов. Разом з тим самі по собі лінгв. дані не можуть забезпечити формулювання остаточних висновків про територію П. с., необхідно враховувати також відомості археології, історії, антропології, етнографії та ін. З лінгв. даних найважливіше значення для висвітлення питання про П. с. має топоніміка (зокрема гідроніміка), давні лекс. запозичення в праслов’ян. мову з ін. мов і в ін. мови з праслов’янської та результати реконструкції структур. елементів праслов’ян. мови в їх відношенні до елементів ін. індоєвроп. мов, а коли йдеться про одиниці лекс. складу, — також у їх ролі позначень природ. реалій, здавна специфічних для певних територій. З часом П. с. не залишалася незмінною, вона переміщувалася й розширювалася, її найдавніша територія знаходилася там, де ранні праслов’яни (не пізніше серед. І тисячоліття до н. е.) виділялися з-поміж сусідніх з ними предків ін. індоєвроп. народів — прабалтів, прагерманців та ін. Це могло мати місце в пд.-сх. частині Центр. Європи, можливо, в серед. Подунав’ї або в пн. Прикарпатті. На наступному етапі відбулося, очевидно, значне переміщення П. с. у пн. напрямі приблизно до верхів'я р. Прип'яті. Звідси почалося поширення праслов'ян на сх. до Дніпра (можливо, спочатку по території північніше Прип'яті з наступним переміщенням на пд. по правобережжю Дніпра і на зх. до Вісли та Одера). В 6 ст. звідси почалося масове розселення слов'ян через Наддністрянщину і Карпати на Балкани. У 9 ст. слов'яни займали вже значну територію в Сх. і Центр. Європі від Адріатичного й Егейського морів до Балтійського м. і Ладозького оз. та від правобережжя Ельби (Лаби) до лівобережжя Дніпра. Див. також Слов'янські мови.