ОЧЕНЬ класс История Украины Правильные ответы - Неправильные ответы - жалоба

Самыми высшими слоями московского княжества того времени считались:   1. правящая элита -  аристократы. их отличительными чертами были их длинные шеи, высокий рост, и тонкие, длинные пальцы.(пример - пётр 1)  по внешнему виду, высокому росту можно было понять, что идет влиятельный человек. в большинстве своём они поддерживали национальную социальную политику, не пускали во власть людей из других стран, из-за чего в народе их называли национал-социалистами. 2.дворянство высший слой служилых людей в российском обществе. владело поместьями, но могло передавать поместье по наследству в случае продолжения государственной службы. 3.духовенство высшее сословие в российском обществе. крупный земельный собственник - на тот период им принадлежало от 14 до 21% всей земли страны. 4.крестьянство:частновладельческие. проживали на территории вотчин или поместий. обязаны были нести тягло (повинности) в пользу государства и своего хозяина. дворцовые. обслуживали хозяйственные потребности царского дворца. эта категория имела и подчинялась дворцовым приказчикам. черносошные. не имели права покидать свои земли, несли тягло в пользу государства. в сравнении с положением частновладельческих крестьян их положение было легче. посадские люди это торгово-ремесленное население. они несли тягло - повинность в пользу государства, выбирали старост и сотских (черные слободы) . белые слободы принадлежали боярам, монастырям, епископам. 5.купечество. занимало второе положение в городе. к привилегированному купечеству относились: «гости» , «гостиная сотня» , «суконная сотня» . 6.приказные люди. служащие государственных учреждений, центральных и местных. самое высокое положение занимали дьяки, им подчинялись писцы, подьячие, служители приказов. служили в государственных учреждениях дьяки и старшие подьячие. по статусу приравнивались к дворянам. они являлись владельцами земель и крепостных и получали денежное жалованье. 7.приборные люди служилые люди по прибору или по набору. это пушкари, стрельцы, ямщики, казаки, казенные мастера. среди них встречались и служилые иностранцы, которые проживали в отдельных слободах. служилые люди несли военную сторожевую службу. получали государственное содержание, им выделяли земельные участки. 8.казачество новое для страны сословие. военное сословие. в нем числилось население ряда окраинных местностей россии (дон, яик, приуралье, терек, левобережная украина) . во главе казацких общин стояли атаманы и старшины. все важные вопросы обсуждались на «круге» .  казаки того времени были людьми поддерживающими национал-социалистическую политику.

Така нагода припала на 1775 рік, коли закінчилася Російсько-турецька війна (1768—1774), яку Москві до виграти запорожці, і козаки стали непотрібні. 23 квітня 1775 року на раді при імператорському дворі прийнято рішення про ліквідацію Січі. На початку червня 1775 року російські війська під командуванням російського генерала сербського походження Петра Текелія, які поверталися з османського походу, раптово оточили Січ. Козаки не чекали на такий розвиток подій, а тому на Запоріжжі тоді перебувало зовсім мало вояків. На самій Січі в той час перебувало лише декілька тисяч запорожців, решта після завершення війни роз’їхалась по паланках і зимівниках. Натомість під командуванням Петра Текелія перебували значні сили: 10 піхотних і 13 донських козацьких полків, 8 полків регулярної кінноти, посиленої 20 гусарськими і 17 пікінерськими ескадронами. Петро Текелія оголосив імператорський указ про ліквідацію Запорозької Січі. Січовому товариству, зважаючи на аж надто нерівні сили, нічого не залишалося, як здатися на волю переможців. Всім було зрозуміло що опір кількох тисяч оточених запорожців буде марним, а прорив інших козацьких військ до оточеної Січі був майже неможливим в силу багатьох причин. Серед цих причин і велика чисельність російського війська і те що майже вся козацька старшина перебувала на Січі в результаті чого козаки що не були в оточенні залишилися без командування [1].

На Січі зібралася рада на чолі з кошовим отаманом Петром Калнишевським, лунали запеклі суперечки у намаганні знайти вихід з безнадійної ситуації в якій опинилося Запорізьке козацтво. Рада вирішила не проливати християнської крові та добровільно склала зброю перед московитами. Крім того козаки побоювалися в разі опору кривавої помсти козацьким сім'ям, на Січі ще були старі козаки які пам'ятали події 1709 року, коли Петро I провів жорстоку каральну експедицію на Україну, в тому числі сумнозвісну батуринську різанину яка стала розв'язкою тих жахливих подій. Запорозькі козаки брали участь в багатьох походах Російської армії і були свідками жорстокості російських військ при штурмах ворожих поселень. Як згадували учасники подій на Січі “Характерники зовсім не хотіли здаватися Катерині, та інші козаки сказали: “Ні, братця, у нас є батьки й діти: москаль їх виріже. Взяли та й здалися”[2].

16 червня 1775 року російським військами було повністю зруйновано Січ, а все майно та козацькі архіви було вивезено до Петербурга. Козацьку старшину та кошового отамана Петра Калнишевського звинуватили у зраді та засудили до каторги. Сумним фактом було те що в знищені Січі прийняли активну участь донські козаки, вони не знали жодного жалю до домівки їх українських "побратимів". Але не дивлячись на таку старанність в справі виконання розпорядження Катерини II, вони самі на початку 1790х потрапили в її жорстку опалу, в них були відібрана більша частина споконвічних земель, велика частина донських козаків була переселена в віддалені регіони Росії. Їхня старшина репресована. Лише 3 серпня 1775 року імператриця Катерина II видала спеціальний маніфест, який офіційно сповіщав про причини ліквідації Січі. У цьому документі козацька-лицарська Січ зображувалася як «кубло пияк та розбишак», які жили в неуцтві та заважали царизму вести торгові та культурні зв'язки з сусідами. Про пролиту козацьку кров за царську Росію в ньому не було ні слова.