Какое значение было при битве у мыса акция​

31 год до н. э.

В марте 44 года до н. э. под кинжалами убийц погибает «вечный» диктатор Рима, человек, заложивший основы империи – Гай Юлий Цезарь. Его убийцы стремились возродить Республику, но эпоха уже сменилась и их планам не суждено было осуществиться. Бразды правления принимает на себя ближайший соратник Цезаря, Марк Антоний.

Объяснение:

31 год до н. э.

В марте 44 года до н. э. под кинжалами убийц погибает «вечный» диктатор Рима, человек, заложивший основы империи – Гай Юлий Цезарь. Его убийцы стремились возродить Республику, но эпоха уже сменилась и их планам не суждено было осуществиться. Бразды правления принимает на себя ближайший соратник Цезаря, Марк Антоний.

Страны Латинской Америки вИстория стран Латинской Америки в XX в. насыщена многими масштабными и драматическими событиями. Завоёванная в XIX в. независимость открыла перед этими странами путь самостоятельного развития. Однако он не был лёгким. Здесь сказывались противоречия между индустриальным развитием и традиционным укладом, господствовавшим в помещичьих латифундиях; между олигархической властью крупных землевладельцев, предпринимателей и бесправным положением массы обездоленного населения; между утверждением в этих странах республиканского, конституционного строя и политикой единоличных правителей — каудильо (вождей) и др. Внутренние проблемы дополнялись внешними — зависимостью экономики стран региона от иностранных, в первую очередь североамериканских монополий; военно-политическим давлением, а нередко и прямым вмешательством США и т. д. Вследствие этих и других обстоятельств история стран Латинской Америки в XX в. оказалась наполненной множеством сложных, конфликтных событий, массовых выступлений, политических переворотов.

Латиноамериканские государства существенно различались между собой по уровню экономического и социального развития. Наибольшего продвижения в индустриальном развитии достигли Аргентина, Уругвай, Чили, Бразилия, Мексика. Здесь сложилась крупная промышленность, вырос многочисленный рабочий класс. Капиталистические отношения проникли в сельское хозяйство.

В другой группе государств (Перу, Эквадоре и др.) имелась лишь добывающая и обрабатывающая промышленность, значительную роль в экономике играло сельское хозяйство, где сохранялись патриархальные пережитки. Наиболее отсталыми являлись Гаити, Парагвай, ряд территорий Карибского бассейна. Это были аграрные страны с патриархальными отношениями, подавляющее большинство их населения жило в условиях бесправия и бедности.

По типу политических режимов страны региона также можно разделить на группы. Одну составили государства, в которых существовали относительно устойчивые конституционные режимы, развитые партийные системы, — Мексика (в ней на протяжении всего столетия действовала конституция 1917 г.), Колумбия, Уругвай, Коста-Рика. К другой группе относились страны, где в течение длительного времени господствовали диктаторские реакционные режимы (Парагвай, Гаити, Гватемала). Между этими полюсами находилась большая группа государств, в которых периодически происходила смена демократических и авторитарных, гражданских и военных правительств. В их числе были такие крупные и развитые страны, как Аргентина, Бразилия и др.о второй половине XX — начале XXI века

АВГУСТИН ВОЛОШИН

(1874 – 1945)

Політичний, культурний, релігійний діяч Закарпаття, прем’єр-міністр автономного уряду Карпатської України, президент Карпатської України, Герой України (посмертно). Відомий науковець і педагог, журналіст і видавець, знаний філолог, який досконало володів грецькою, латинською, німецькою, угорською, чеською, словацькою, сербською, болгарською та іншими мовами.

А. Волошин народився у березні 1874 року в с. Келечин, на межі Закарпаття та Галичини, у родині священика Івана Волошина. Після закінчення початкової школи Августин Волошин упродовж дев’яти років навчався в Ужгородській гімназії. У 1896 р. закінчив Будапештський університет. Згодом відвідував ще й Вищу Педагогічну школу у тому ж Будапешті. У 1897 р. Волошин був висвячений і почав служити капеланом в Ужгороді. Того ж року почалася його праця в Ужгородській учительській семінарії. Упродовж майже сорока років він плідно й творчо працював професором та директором цієї гімназії, викладав у ній фізику, математику, методику, граматику, стилістику, педагогіку, дидактику, логіку, психологію, педагогічну психологію. Писав шкільні підручники і згодом став провідним ученим-педагогом Закарпаття, брав активну участь у культурно-просвітних процесах краю. Очолював Педагогічне товариство Підкарпатської Руси, Підкарпатський банк, був організатором Учительської Громади, почесним головою Товариства «Просвіта», редагував єдину українську газету «Свобода».

Активною політичною діяльністю А. Волошин почав займатися з 1918 р. У цьому році він виступив одним із засновників Руської Народної Ради, згодом став Головою Центральної Руської Народної Ради. У 1922 р. став одним із організаторів Народно-християнської партії, у 1923 р. очолив партію. У 1925-1929 рр. обирався послом Чехословацького парламенту від НХП.

Після проголошення автономії Підкарпатської Русі у жовтні 1938 р. А. Волошин став державним секретарем в уряді А. Бродія, а 26 жовтня 1938 р. – прем’єр-мінстром. Після проголошення незалежності Карпатської України 15 березня 1939 р. на засіданні Сойму його було обрано її президентом.

Однак відстояти свою незалежність новоствореній державі не вдалося. Під час окупації краю Угорщиною А. Волошин разом з урядом емігрував на Захід. Відвідавши кілька європейських столиць, оселився у Празі. У цьому місті написав чимало творів, читав лекції в Українському Вільному Університеті, поринув у наукове життя й дещо відійшов від політики.

20 травня 1945 р. А. Волошин був затриманий органами СМЕРШу та направлений до внутрішньої тюрми НКВС СРСР у Москві. Йому було висунуто звинувачення «у ворожій діяльності проти Радянського Союзу». Безперервні, з фізичними тортурами і психологічною (моральною) наругою допити швидко відбилися на слабкому здоров’ї і так уже немолодого Августина Волошина. 11 липня 1945 р. він помер у тюремній лікарні Бутирської в’язниці в Москві.

Сьогодні ім’я доктора, професора, отця Августина Волошина заслужено і закономірно посіло достойне місце в переліку Героїв українського народу. 15 березня 2002 р. президент України Леонід Кучма підписав указ про присвоєння Президенту Карпатської України (1939 р.) Августину Волошину звання Героя України (посмертно).