Опишите по плану 1. Социальный состав 2.ход событий 3.причины порожения восстановления в пскове и новгороде 1650

Вторая половина XIX века

Во второй половине XIX века атеизм получил известность под воздействием философов-рационалистов и вольнодумцев. Многие известные немецкие философы того времени, такие как Людвиг Фейербах, Артур Шопенгауэр, Карл Маркс и Фридрих Ницше, отрицали существование божеств и были критиками религии

XX столетие

Пример «революционной» пропаганды: карикатура Д. Моора «Мимо нашего села», где с девками пляшут пьяные священники и монахи. Россия, 1917

Атеизм в XX столетии, особенно в форме практического атеизма, распространился во многих обществах. Атеистические мысли нашли признание во многих других обширных философиях и мировоззрениях, таких, как экзистенциализм, объективизм, светский гуманизм, нигилизм, логический позитивизм, марксизм и феминизм.

Вот держи:  https: //ru.wiki pedia.org/ wiki/Ате изм

Атеї́зм (від грец. άθεος, безбожний), безвірництво — світогляд, який характеризується відсутністю віри в існування будь-яких богів, духів, інших надприродних істот тощо. Атеїзм протиставляється вірі в існування надприродного — теїзму у формі багатобожжя (політеїзму) або єдинобожжя (монотеїзму).[1][2] Деяким релігіям (буддизм, наприклад) притаманна відсутність віри в персоніфікованого бога.[3] Інколи такі релігії називають атеїстичними.

Символ атеїстів

Відсоток вірян в кожній країні світу (2005)

Багато з тих, хто вважає себе атеїстами, скептично ставляться до всіх «надприродних» істот чи явищ, цілком логічно вказуючи на відсутність емпіричних свідоцтв їх існування. Інші наводять аргументи на користь атеїзму, спираючись на філософію, соціологію чи історію. Хоча більшість з тих, хто називає себе атеїстами, є прихильниками світських філософій, таких як гуманізм[4] та натуралізм[5], не існує єдиної ідеології чи шаблону поведінки, притаманних усім атеїстам[6].

Поняття «атеїзм» з'явилося в часи середньовіччя, як зневажливий епітет, що застосовувався щодо людини або вчення, що знаходилися у конфлікті з поширеним тоді християнським єдинобожжям.[7] І лише пізніше це слово почало означати певну філософську позицію. З розповсюдженням свободи переконань, свободи думки, наукового скептицизму та критики релігії, цей термін почав набувати конкретнішого значення і використовуватися атеїстами для самовизначення.