Суть освітньої реформи 1863 р

1.Ива́н IV Васи́льевич,годы правления с 1547 по 1584.
2.Был прозванным Иваном Грозным.
3.Был первым правителем Всея Руси.
4.Внутренняя политика Ивана Грозного была, главным образом, направлена на закрепощение крестьян, укрепление аппарата власти. Для подавления сопротивления боярства, подрыва экономических основ этого сословия была предпринята система мер. Внутренняя политика Ивана Грозного предполагала разделение государства на земщину, во главе которой стояла Боярская Дума, и опричнину, которой управлял сам царь. Последняя значительно ослабила роль бояр, искоренив пережитки феодализма. В общем, опричнина имела значение положительное. Однако методы, которыми пользовалось опричное войско разрушению экономики государства, так как сопровождались разорениями и жестокостями. Таким образом, с ростом цен снизилось производство товаров и продуктов, и в 16 веке (во второй его половине) в России отмечался глубокий хозяйственный упадок.
5.Направления внешней политики Ивана Грозного
— Восточный вопрос. Стремление полностью подчинить Казанское ханство, контроль над торговыми путями по Волге и Каме
— Западное направление. Установление более надежных, прочных и обширных связей с государствами Европы
— Юридическое признание Руси в качестве новой политической силы на Востоке Европы

Liberum veto — принцип одноголосного прийняття рішень, який в головних рисах утвердився у сеймовій практиці Речі Посполитої наприкінці XVI ст. Полягав у збереженні за меншістю права не допустити затвердження обговорюваного закону. liberum veto — право кожного депутата своїм вето зупинити діяльність сейму з анулюванням усіх раніше затверджених цим же сеймом положень (скасоване 1791 р.). За підрахунками В. Чаплинського через протести меншості у 1550–1600 рр. скінчилися безрезультатно 9 із 40 сеймів, у 1600–1650 рр. — 6 із 46; у другій половині XVII ст. число зірваних сеймів зросло до 35%.

Слід враховувати, що «liberum veto» не було насправді настільки руйнівним як це часто змальовується в публіцистиці. Це був робочий інструмент за системи прийняття одноголосних рішень. Оскільки багато людей ніяк не можуть мати однакову думку, то подібна одностайність досягалася за рахунок прийняття взаємоузгоджених компромісних рішень, консенсусу. Основна сеймова діяльність таким чином переміщалася в кулуари і полягала в узгодженні позицій та вироблені прийняттного для всіх рішення. Хоч формально «liberum veto» накладалося одним послом (депутатом) сейму, але насправді за кожним таким одинаком стояла значна, опозиційна до більшості група.

Тадеуш Рейтан вважається одним з останніх, хто позитивно застосовував вето «Liberum veto»