За пам’яткою скласти історичний портрет К.Острозького: • Про кого йдеться і коротка біографія? • Коли і в якій країні жив історичний діяч? • Які його риси характеру та погляди відомі? • З чим пов’язана основна його діяльність? • Які вчинки і дії цієї особи відомі? • Яким є ваше ставлення до цієї особи?​

Острозький Костянтин Іванович (ок. 1460-1530), князь, захисник Православ'я і південноруської народності. Він був близький до двору вів. кн. Литовського, відбивав набіги татар і висунувся як хоробрий воєначальник. З 1498 був литовським гетьманом, старостою брацлавським, Вінницьким і Звенигородським. Особливо важливу роль відіграв Острозький у війні вів. кн. Литовського Олександра з Іваном III. Він виступив головнокомандувачем литовськими військами і рушив до Дорогобужа. На р. Ведроші Острозький був розбитий московськими військами під проводом Юрія Захар'їна (в 1500), узятий в полон і відправлений під суворим наглядом до Вологди. Там його всіма засобами переконували перейти на московську службу. У 1506 він для виду погодився, дав заручну запис, отримав сан боярина і був призначений начальником декількох загонів, що охороняють кордони від набігів татар; в 1507 з пограниччя Острозький втік до Литви. Коли в 1512 татари нагрянули на Волинь і Галичину, він розбив їх під Вишнівцем. У к. 1512 почалася нова війна Литви з Москвою. У 1513 москвичі оволоділи Смоленськом, але незабаром зазнали сильної поразки під Оршею, де литовські війська очолював Острозький. Слідом за тим він успішно відбивав на півдні набіги татар, поки їх величезний загін в 40 тис.чол. під начальством Калги-богатиря не вторгся в Галичину. Біля Сокальського замку татари в 1519 здобули перемогу. Острозький був призначений воєводою Троцьким і в 1527 розбив наголову вторглися татар на р.Ольшаниці біля Канева.

У своїх турботах про православну церкву він все життя клопотав за неї перед урядом, завдяки чому було встановлено міцне юридичне становище православної Церкви в Литві. За час діяльності Острозького Православна Церква отримала понад 20 грамот, які розширювали і затверджували її права. За його сприяння були прийняті і частково здійснені заходи з підняття морального рівня народу, визначено положення єпископів і соборян, багато зроблено по влаштуванню патронатства і визначенню меж мирського втручання в церковні справи. Похований він у Києво-Печерській Лаврі.

Объяснение:Ні

Не за что

Объяснение:Реформация в XVI в. – важнейший переломный этап в истории западноевропейской христианской церкви, духовный переворот, в результате которого был подвергнут пересмотру ряд догматических положений, возникли новые конфессиональные течения и национальные церковные организации. Отражая кризис католицизма, Реформация в то же время позволила преодолеть его, адаптировав христианскую веру к потребностям и этическим за современного ей общества.

Антиклерикальные настроения были рас в самых разных его слоях на всех этапах Средневековья: с критикой нравов римской курии, клира и монашества выступали многочисленные «ересиархи», политические мыслители, писатели-гуманисты, представители национального духовенства – сторонники «соборного движения». Политические претензии к римско-католической церкви высказывали светские правители и европейское дворянство, требовавшие секуляризации ее имущества и земель. Бюргерство выступало за «удешевление» церкви, а также за отказ от некоторых положений ее этического учения – от осуждения богатства и предпринимательской деятельности.

К началу XVI в. эти требования слились в единый поток и привели к осознанию необходимости глубокой реформы церковной доктрины и организации. Важнейшими предпосылками Реформации на рубеже XV–XVI веков стали общий подъем образования, успехи книгопечатания, рас новых принципов гуманистической этики и ренессансной концепции человека – хозяина своей судьбы. Назревшие в обществе интеллектуальные потребности привели к переосмыслению теории о «едино роли» католической церкви, а также о значении церковных таинств (крещения, причащения, миропомазания, покаяния, священства, брака и елеосвящения) в индивидуальном Начало европейской Реформации было положено в Германии.

Ибрай Алтынсарин вошел в историю общественной мысли и литературы Казахстана как замечательный педагог писатель, фольклорист и этнограф

Идеи в ΧVΙΙΙ веке были наиболее актуальными в духовной сфере во многих странах мира отстаивая свободу народа и человека, все надежды возлагали на мирные преобразования. Они верили, что существующее социальное неравенство произошло от неразумности, невежества людей. Потому своей главной целью объявили народа. Ведь они, по их мнению, по неразумности своей принимали существующие порядки.

Благотворное влияние на духовную жизнь казахского народа оказало рас демократической русской культуры и общественной мысли. Под ее воздействием сложилось мировоззрение выдающихся казахских Чокана Валиханова, Ибрая Алтынсарина, Абая Кунанбаева. Вся их деятельность и творчество ярко свидетельствовали о прогрессивном характере присоединения Казахстана к России, о традиционной и неразрывной дружбе казахов и русских, которая развивалась помимо воли царизма.