Якою була історична доля Буковини та Закарпаття коротко!​

Історична доля Буковини й Закарпаття в XIV — першій половині XVI ст.

Утворена в IX ст. Угорська держава прагнула розширити свої території на сході за рахунок Закарпаття — історичних українських земель, території проживання східнослов'янських племен білих хорватів, приєднаних до Київської Русі за часів князювання Володимира Великого. Скориставшись усобицями на Русі, угорські королі поступово загарбали й перетворили Закарпаття на свій домен і роздавали тут маєтки своїм васалам. Королі відбирали землі в тих, хто виступав проти їхньої влади, тому окремі частини Закарпаття часто переходили з рук у руки.

У складі Угорщини Закарпаття було поділене на три комітати (жупи): Ужанський, Березький, Угочанський, а 1303 р. було організовано ще Мараморський комітат. Упродовж XIII—XV ст. землі Закарпаття були заселені, крім угрів (мадярів) і русинів, волохами, німцями, словаками. Місцеве корінне населення відчувало утиски з боку іноземних володарів.

У 40—50-х pp. XIV ст. під владу Угорщини потрапила Шипинська земля, яка через послаблення Галицько-Волинського князівства вимушена була визнати зверхність золотоординського хана. У 1359 р. молдавські феодали підняли повстання проти угорського короля і домоглися незалежності Молдавії. До новоутвореної Молдавської держави ввійшла і Шипинська земля. Грамота 1433 р. так визначала її кордони: на заході ця земля межувала з підвладними Польщі українськими землями по річці Колочин (сучасна межа Чернівецької та Івано-Франківської областей), а на півночі простягалася до Дністра. У складі Молдавії Шипинська земля зберігала автономію. Після ліквідації її автономії у середині XV ст. зникає і сама назва «Шипинська земля». Натомість від кінця XIV ст. вживається назва «Буковина» (на цій території були поширені букові ліси). У документах, що збереглися до нашого часу, ця назва вперше трапляється у грамоті молдавського господаря (князя) Романа І від 30 березня 1392 р. У XIV—XV ст. у Шипинській землі помітно збільшується кількість населення, з'являються нові поселення, розвиваються скотарство і землеробство, видобуток і обробка заліза. Однак життя там не було безпечним. На буковинські землі нападали польські війська і орди кримських татар. У 1514 р. Молдавія разом із Буковиною потрапила під владу турецьких султанів.

Наприкінці XIV ст. на Закарпаття переселився разом із родиною подільський князь Федір Коріятович (далекий родич угорського короля Сиґізмунда). У 1393—1414 pp. він був володарем Мукачівської домінії і наджупаном Березького комітату. У ці часи на Закарпаття посилився слов'янський вплив, зміцніли зв'язки з іншими українськими землями гався успішний розвиток торгівлі й ремесел. У Мукачеві було перебудовано замок, а поблизу міста засновано православний монастир, який став осередком боротьби проти впливу католицтва. Після смерті Коріятовича місто й домінія повернулися під владу угорського короля.

Поразка угорсько-чеської армії в битві проти турків під Мохачем (1526 р.) спричинила поділ угорських земель між Османською імперією, Семиграддям і Австрією. Закарпаття, поділене між Семиграддям і Австрією, на довгі роки стало ареною постійних війн.

Объяснение:

1.Доминион—полузависимое государство в составе Британской империи,признающее главой государства британского монарха.

2. Апартеид—официальная политика расовой сегрегации, проводившаяся правившей в Южно-Африканском Союзе и Южно-Африканской Республике Национальной партией с 1948 по 1994 год.

3.Сепаратизм—стремление к отделению, обособлению, основанный на идеологии, призывающей и ведущей к отделению части территории от государства.

4.Дискриминация—негативное или предвзятое отношение к человеку, или лишение его определённых прав на основании наличия какого-то признака(цвет кожи,разрез глаз,сексуальная ориентация).

Первый визит кыргызских послов в Россию начался в 1785 году, а случился в 1786.    

Причина визит заключалась в том, что кыргызы мечтали иметь свое независимое государство. Но эта мечта оставалась мечтой из-за войн, неблагоприятных политических событий, множества междоусобиц. Кыргызы решили обратиться за к России. И для этого отправили сюда послов. И поскольку Атаке батыр был их лидером, жто было его идеей. Послы должны были отправиться в Санкт-Петербург. Было несколько групп послов.

Например, первая группа послов возглавлялась Абдрахманом Кучаковым и отправилась в Санкт-Петербург 23 августа 1785 года. До Санкт-Петербурга они не доехали, а только до Омска, потому что он уже был в составе России. Эта группа послов встретилась с генерал-губернатором, чтобы передать письмо от своего лидера – Атаке батыре и два скакуна в подарок. Получив у генерал-губернатора разрешение послы отправились дальше.  

В первый раз императрица не приняла их, а только 15 марта 1786 года. Также она приняла их подарки в виде двух лошадей, три шкур барсов, пяти шкур высей, раба-арапа и письмо от Атаке-батыра. Екатерина 600 рублей серебрянными монетами, а делегатам группы – Абдрахману – 100 рублей и Шергазы – 25. Вместе с ответным письмом для Атаке-батыра послы отправились обратно. В Омске Абдрахман Кучаков умер от болезни.  

Это был первый прецедент зарождения дипломатических отношений между нашими странами.

Объяснение: