Почему восстание рабов Под руководством Спартака не достигло своих целей?

Их разгромили обманом. В конце концов, восстание было жестоко подавлено.

Объяснение:

Пираты обманули рабов, взяв плату, уплыли прочь. Тем временем с севера подошёл с большим войском римский полководец Красс. Он преградил восставшим путь из южной оконечности полуострова. В его самой узкой части Красс приказал вырыть ров от моря до моря и наполнить водой. И поставили стену из брёвен и земли. В конце концов, у пленных закончилась еда, Спартак призвал соратников пробиться через западню. В итоге выжила только треть из всех восставших.

а початку xx ст.  національно-визвольний рух у наддніпрянській україні  набув політичного характеру: його учасники усвідомлювали необхідність боротьби за українську державу. у січні 1900 р. в харкові діячі студентського руху д. антонович, б. камінський, м. русов та інші разом із членами "вільних громад" заснували революційну українську партію (руп). її програму виклав адвокат м. махновський у брошурі "самостійна україна". в ній він закликав народ до боротьби за єдину й неподільну вільну самостійну україну від карпат до кавказу. руп обстоювала інтереси селянства, працювала в масах. рупівці взяли активну участь в селянському русі. у 1900-1901 рр, в україні відбулося 670 селянських виступів, а 1902 р. він охопив полтавську, київську, харківську губернії. селяни палили поміщицькі маєтки, ділили їхні землі. повстання придушувалися збройною силою, але це лише загострювало суперечності.

у 1902 р. м. махновський створює українську народну партію (унп). її основними цілями, сформульованими м. міхновським у кількох програмних документах, були: просвіта українського народу шляхом роз'яснення його національних інтересів; побудова самостійної демократичної держави; націоналізація землі й передача її селянам без викупу; усуспільнення засобів виробництва й ліквідація експлуатації. лідер унп м. міхновський зробив вагомий внесок у справу розбудови української державності, вказавши на те, що нашому народові слід іти до незалежності, використовуючи досвід західної цивілізації.

1904 р. частина членів рупу утворила  українську соціал-демократичну спілку, яка на початку 1905 р. влилася до меншовицької фракції рсдрп на правах її автономної секції. інша частина під керівництвом в. винниченка, с петлюри й м. порша у грудні 1905 р. проголосила утворення української соціал-демократичної робітничої партії (усдрп). це одна з найчисленніших партій, яка обстоювала ідеї автономії україни, конфіскації земельної власності й демократизації суспільного" життя. не визнаючи більшовицького революційного екстремізму, лідери партії не погоджувалися увійти до складу рсдрп. на таких же позиціях стояла єврейська соціал-демократична робітнича партія "бунд", що діяла в середовищі єврейського пролетаріату і ремісничого люду в україні.

легальну агітацію за демократичну україну в складі демократичної росії та відродження української культури проводили українська демократична партія (удп) на чолі з о. лотоцьким і є. чикаленком, а також українська радикальна партія (урп), лідерами якої були б. грінченко та с. єфремов.

певний вплив, особливо в донбасі і подніпров'ї, мала російська соціал-демократична робітнича партія (рсдрп), яка виступала згідно з програмою за повалення самодержавства й заміну його демократичною республікою, рівноправність громадян і право всіх націй на самовизначення.

Главной причиной конца Османской империи называют поражение в Первой мировой войне.

В XIX веке на окраинах империи усилились сепаратистские настроения. Османская империя начала постепнно терять свои территории, уступая технологическому превосходству Запада.

В 1908 младотурки свергли Абдул-Хамида II, после чего монархия в Османской империи стала носить декоративный характер. Установился триумвират Энвера, Талаата и Джемаля (январь 1913).

В 1912 Италия захватывает у империи Триполитанию и Киренаику (ныне Ливия) .

В Первой балканской войне 1912—1913 империя теряет подавляющее большинство своих европейских владений: Албанию, Македонию, север Греции. В течение 1913 года ей удаётся отвоевать небольшую часть земель у Болгарии в ходе Межсоюзнической (Второй балканской) войны.
Слабея, Османская империя попыталась опереться на Германии, но это только втянуло её в Первую мировую войну (1914), закончившуюся поражением Четверного союза.

В течение 1917—1918 союзники занимают ближневосточные владения Османской империи. После Первой мировой войны Сирия и Ливан перешли под контроль Франции, Палестина, Иордания и Ирак — Великобритании; на западе Аравийского полустрова при поддержке англичан (Лоуренс Аравийский) образовались независимые государства: Хиджаз, Асир и Йемен. Впоследствии Хиджаз и Асир вошли в состав Саудовской Аравии.

30 октября 1918 было заключено Мудросское перемирие, за которым последовал Севрский мирный договор (10 августа 1920). Фактически Османская империя была расчленена, причём один из крупнейших городов Малой Азии Измир (Смирна) был обещан Греции. Греческая армия взяла его 15 мая 1919, после чего началась Война за независимость. Турецкие националисты во главе с Мустафой Кемалем отказались признать мирный договор и вооружённой силой изгнали греков из Турции. К 18 сентября 1922 страна была освобождена от завоевателей, что было зафиксировано в Лозаннском договоре 1923, которым были признаны новые границы Турции.

29 октября 1923 была провозглашена Турецкая республика, и Мустафа Кемаль, принявший впоследствии фамилию Ататюрк (отец турков) , стал её первым президентом.