Казанское ханство Сибирское ханство Ногайская орда Крымское ханство Астраханское ханство Отношение к руси

сделай лутшим ответом и нажми спс

Нестор Літописець писав що слов'яни розселились з Дунаю тому його вважають засновником Дунайської концепції походження слов'ян: "По раздрушеніи же столпа и по раздѣлении языкъ, прияша сынове Симовы въсточныя страны, а Хамовы же сынове полуденныя страны; Афетови же сынове западъ прияша и полунощьныя страны. Оть сихъ же 70 и дву языку бысть языкъ Словенескъ отъ племени же Афетова, нарицаемѣи Норци, иже суть Словенѣ."

Про Словян вперше згадують чужі письменники у І та II столітті по Різдві Христа, але звуть їх венетами. Тільки через 500 літ вперше бачимо наймення „Словен", „Славен", і то звуть так не всіх Словян, тільки західніх. Саме наймення слов'ян пішло найскоріш од слово - тобто се такі люде, що говорять зрозуміло по людськи, а не „німці", що говорити не вміють.

Польські та чеські славісти запропонували Вісло-одерську концепцію походження слов'ян, за якою найдавнішою їхньою прабатьківщиною було межиріччя Вісли та Одеру.

Радянські історики (Борис Рибаков) запропонували Вісло-Дніпровську або Дніпровсько-Одерську (розширену) концепцію, в якій слов'яни зародилися в межиріччі Дніпра та Вісли (Одера), причому центром слов'янської прабатьківщини було Придніпров'я.

В часи Середньовіччя популярною була Азійська концепція походження слов'ян, послідовником якої був відомий тюрколог Л. Гумільов. Сучасні послідовники цієї теорії вважають, що предками слов'ян були або скіфо-сармати або слов'яни прийшли в Європу разом з гунами.

Объяснение:

Теорія

Проблема прабатьківщини слов'ян є складною і загальноприйнятого розв'язання не має. Вона вирішується головним чином на основі лінгвістичних та археологічних даних, оскільки окремі ареали палеоантропологічних залишків здебільшого не збігаються з межами територіального поширення відповідних мов. Разом з тим самі по собі лінгвістичні дані не можуть забезпечити формулювання остаточних висновків про територію слов'янської прабатьківщини, необхідно враховувати також відомості історії, антропології, етнографії та інших наук.  

З лінгвістичних даних найважливіше значення для висвітлення питання про прабатьківшину слов'ян має топоніміка (зокрема гідроніміка), давні лексичні запозичення в праслов'янській мові з інших мов і в інші мови з праслов'янської та результати реконструкції структурних елементів праслов'янської мови у відношенні до елементів інших індоєвропейських мов, а коли йдеться про одиниці лексичного складу, — також у ролі позначень природних реалій, здавна специфічних для певних територій.