Яке твердження розкриває суть соціальних процесів у підросійській Україні на поч. ХХ ст? А) Найшвидшими темпами пролетаріат формувався в північних та західних регіонах. Б)У вугільній і залізнорудній промисловості переважали україномовні робітники. В)Українська інтелегенція як соціальна група формувалася здебільшого з робітництва. Г)Частка малоземельних та безземельних селян щороку збільшувалась.

В)Українська інтелегенція як соціальна група формувалася здебільшого з робітництва.

У XV столітті було створено державу, яку турки та їхні європейські сусіди називали «Кримським ханством» (за назвою першої столиці — Кирим). У Речі Посполитій цю державу називали «Перекопською Татарією». У документах кримських ханів їхня держава називалася «Тахт-і-Крим» («Кримський престол»). У 1532 р. було засновано місто Бахчисарай («Палац у садах»), що згодом став новою кримською столицею. Окрім Кримського півострова, під владою кримських ханів були і території Північного Причорномор’я. Між кримською і руською укріпленими смугами Диким Полем кочували невеликі орди, залежні від хана. Територія, де кочував один такий загін, називалася татарським улусом. За Дніпром, у Приазов’ї, починалися стійбища Ногайської Орди, частина якої з середини XVI ст. теж була залежною від Криму.

ответ-Викинги, жители Скандинавии, совершали набеги на побережья Британских островов и Северо-Западной Европы. В Западной Европе их называли норманнами, а на Руси — варягами.

В искусстве навигации викинги не имели себе равных. Переплывая Атлантику, они ориентировались по солнцу и звездам, но больше всего они доверяли своему знанию морских течений, привычек морских птиц, а также изменениям цвета и температуры воды. У викингов не было карт и навигационных приборов, но они имели в своем распоряжении «солнечный сектор» инструмент, отдаленно напоминающий компас, который позволял мореплавателям приблизительно определять местоположение корабля. Во всяком случае, викинги не блуждали в бурных водах Северной Атлантики совершенно вслепую.

Пираты и первооткрыватели

В VIII в. потомкам варваров, обосновавшихся в Скандинавии, стало не хватать природных богатств, чтобы прокормить растущее население, и они отправились на поиски новых земель. Но викингов не просто манили дальние страны — они грабили и захватывали чужие земли.

В конце IX — начале Х в. викинги овладели Шетландскими, Оркнейскими и Гебридскими островами и обосновались на крайнем севере Шотландии, а в 700 г. поселились на Фарерских островах. Двигаясь дальше на запад, они добрались до Исландии и в 815 г. основали там колонию. Викинги побывали в Северной Америке почти за 500 лет до путешествия Колумба. Бьярни Херьюльфссон, чей корабль из-за ветра сбился с курса, рассказал, что на западе есть земля. Исследовать эту землю отправился Лейф Счастливый — сын Эрика Рыжего, открывшего Гренландию.