Вчера мы с вами обсуждали пост про Гладиаторов Древноего Рима. Собирал материал и постоянно вспоминал фильм »Спартак: кровь и песок». Начав искать информацию о реальном СПАРТАКЕ удивился тому, что фильм снят очень близко к официальной версии и историческим фактам. Иллюстрировать пост буду частично кадрами из фильма, т.к. каждый его кадр можно вешать на стену в качестве картины. Итак, что мы знаем …
В 74 году до н. э. в итальянском городе Капуя произошло событие, которому предстояло не только оказать существенное влияние на жизнь Римского государства в последующие несколько лет, но и века спустя обрести совершенно новую значимость уже вне своего исторического контекста. Восстание Спартака давно утратило исключительную принадлежность к истории, как и его вождь, чье имя превратилось в сознании людей в символ освободительной борьбы. Историческое существование Спартака представляет собой парадокс сродни загадочным картинкам, на которые надо смотреть очень пристально, чтобы разглядеть в пестром нагромождении геометрических фигур и мельчайших повторяющихся картинок объемные изображения.
Образ Спартака, который мы имеем перед глазами сегодня, во многом плод усилий не историков, а литераторов, среди которых в первую очередь следует назвать Рафаэлло Джованьоли. Но стоит отрешиться от героического блеска, каким окружил Спартака писатель-гарибальдиец, взглянуть на вождя восставших рабов пристальнее, рано или поздно достигнешь того же эффекта загадочной картинки. Окажется, что ты либо ничего не видишь, либо видишь нечто, совершенно отличное от первоначального впечатления.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Складіть розповідь "загарбицькі війни риму" до ть пліз
Криза республіки в І ст. до н.е. Багаторічні загарбницькі війни Риму відривали хліборобів від їхніх господарств. Повертаючись із походу, селяни-легіонери часто виявлялися обплутаними боргами і втрачали свої ділянки. На їхніх колишніх полях працювали раби нових хазяїв. У римському суспільстві назрівало невдоволення. Селяни вимагали перерозподілу землі.
У цей час римляни обрали народним трибуном Тиберія Ґракха зі знатного плебейського роду. У 133 р. до н.е. Тиберій запропонував прийняти земельний закон, за яким громадські землі, незаконно захоплені багатими землевласниками, поверталися бідним. Народ схвалив цей закон і призначив комісію для його впровадження. Нею керував Тиберій, а допомагав йому його молодший брат Гай і Гракх. Але противники Тиберія звинуватили його у спробі захоплення верховної влади і вбили.
Через дев'ять років після загибелі Тиберія молодший Ґракх був обраний народним трибуном. З надзвичайною енергією він продовжив справу брата. Тисячі селян отримали ділянки. Для найбідніших городян Гай домігся продажу за низькими цінами зерна з державних комор.
Багачі зненавиділи Гая. Щоб не допустити обрання молодшого Ґракха народним трибуном на третій термін, сенат усіляко ганьбив його починання.
Програвши у результаті цього вибори, Ґракх і його прихильники спробували захистити свої реформи зброєю. Сенат увів у Рим військові загони. Загинули 3 тис. прихильників Ґракха. Гая, на його прохання, вбив вірний раб.
Через декілька років було скасовано заборону на продаж земельних ділянок. Багачі знову почали скуповувати землю в бідняків. Зубожіння селян Італії продовжувалося.
Після загибелі братів Ґракхів загострилися відносини не тільки між багатими і бідними, але й між знатними і незнатними. Багатий римлянин, що не належав до аристократії, не міг розраховувати на високу посаду в державі.
Одним із таких незнатних, але шанолюбних людей був Гай Марій. Він багато років безуспішно намагався стати консулом. Нарешті римський народ, обурений невдачами полководців-патриціїв, віддав консульську владу 50-річному Марію, який почав здобувати перемогу за перемогою.
Объяснение: