Қазақтан тарихы бжб жауаптары​

Признание политики московских князей в конце XII! -первой половине XIV в. важным (и даже решающим) фактором успеха Москвы в деле объединения русских земель давно стали общим местом в исторических трудах. Однако как ни странно в литературе до сих пор нет достаточно обширного обобщающего исследования, посвященного именно этой теме. В лучшем случае дело ограничивается соответствующей главой в монографии, охватывающей весь период образования Русского централизованного государства. Существует также немало работ, посвященных отдельным "составляющим" данной темы или смежным с ней сюжетам. В настоящее время назрела потребность в своего рода "инвентаризации" всего этого материала, его систематизации и критическом разборе. Только выполнив эту работу и на ее основе представив более или менее целостную картину наших современных представлений о политике первых московских князей, можно наметить перспективные пути для дальнейших исследований темы.

Культу́ра Старода́внього Ри́му — другий етап античної культури. Вплив культури Стародавньої Греції на культуру Римської Імперії не підлягає сумніву. Давньогрецький історик, автор фундаментальної 40-томної «Загальної історії» Полібій, який прожив у Римі 16 років, підкреслив одну з особливостей давньоримської культури: «Римляни, виявляється, можуть краще за всякий інший народ змінити свої звички і запозичити корисне». Але в той же час римська культура не копіювала грецьку, вона розвивала, поглиблювала досягнуте, а також привносила власні національні риси — практицизм, дисциплінованість, дотримання суворої системи. Найбільші завойовники старовини — римляни, підкоряючи різні народи, вбирали їх культурні досягнення, але при цьому зберігали й свої «домашні» звичаї. Динамізм римської культури — така ж істотна її особливість, як і традиціоналізм. Взаємодія цих двох початків обумовила і її життєздатність, і величезну роль для подальшої культурної історії Європи, особливо Західної.