Завдання 13. Заповніть пропуски: 1. Повстання проти польського панування на Правобережжі 1702 - 1704 року 2. Договірні статті підписані І. Мазепою з московським царем 3. Шведський король, з яким уклав договір І. Мазепа. 4. Вирішальна битва Північної війни відбулася під 5. Кошовий отаман, який підтримав Мазепу. 6. «___ до малоросійського народу», виданий Петром І у зв’язку зі «зрадою» Мазепи. 7. «прав і свобод Війська Запорозького». 8. Гетьман, обраний після І.Мазепи на старшинській раді в Глухові 9. Майстер графіки 10. Автор козацького літопису 11. Старшинська рада — це, за Конституцією П. Орлика козацький 12. Під його керівництвом за наказом Петра І російські війська зруйнували у 1708 р. Батурин

1)Восстание Палия — народное восстание 1702—1704 годов на Правобережной Украине против польской власти, возглавленное белоцерковским полковником Семёном Палием. Восстание было вызвано принятым в 1699 году решением польского сейма о ликвидации казачества на подконтрольной Речи Посполитой территории Украины.

2)Договірні статті українських гетьманів – документи міжнародно-правового та державно-правового змісту, що визначали юридичні засади українсько-російських відносин та устрій Української козацької держави e 2-й половині 17–18 ст.

3)Союзный[1] договор между гетманом Мазепой, Карлом XII и Запорожской Сечью (укр. Союзний договір між гетьманом Мазепою, Карлом XII і Запорізькою Січчю) — договор о совместной борьбе против русского царя Петра І, подписанный 27 марта (7 апреля) 1709 года в Великих Будищах гетманом Украины Иваном Мазепой, королём Швеции Карлом XII и кошевым атаманом Войска Запорожского Низового Костем Гордиенко.

4)Се́верная война́ (Вели́кая Се́верная война́, Двадцатиле́тняя война́) — война, фактически длившаяся с 1700 по 1721 годы между Шведским королевством и коалицией государств Северной Европы (в том числе, Саксония, Российское царство, Датско-норвежское королевство, Речь Посполитая и др.) за обладание прибалтийскими землями и контроль над Балтийским морем и его побережьем, закончившаяся поражением Швеции, навсегда утратившей статус Великой державы[8].

Абдулла-хан родился в 1533 или 1534 году в городке Афаринкент (современная Самаркандская область Узбекистана) в семье шибанида Искандера, сына Джанибека, сына Ходжи Мухаммеда, сына Абулхайир-хана.
После смерти шейбанида Абдулазиз-хана развернулась борьба за престолонаследие. Правивший в Самарканде Абдулатиф-хан посадил на правление в Бухару двух внуков Шейбани-хана Яр-Мухаммад-султана и Бурхан-султана.

Однако после смерти Абдулатиф-хана в 1551 году, правивший Ташкентом Барак-хан занял Самарканд и утвердился в нём под именем Науруз Ахмед-хана. Он был объявлен верховным ханом узбеков.[6] Представитель боковой линии Шайбанидов Абдулла-султан, бывший в то время правителем Кермина, повёл с ним борьбу. Ему его дядя правитель Балха Пирмухаммед-хан. В 1556 году Науруз Ахмад умер. После этого верховным правителем был провозглашён Пирмухаммед-хан

Впродовж 15 років тайпіни контролювали територію, населення якої становило 30 млн осіб. Вони проводили радикальні соціально-релігійні перетворення, поширюючи у містах власний даосько-християнський синкретичний культ, головним ідеологом якого виступив Хун Женьгань. На знак непокори маньчжурам, тайпіни носили довге волосся замість довгої коси, яка передбачалася для всіх верств населення Китаю законом. Неспроможність маньчжурів швидко придушити повстання у перших роках, а також невдачі на фронтах Другої опіумної війни, викликали низку повстань проти цінського режиму в інших частинах імперії. Проте після підписання династією Цін Пекінського договору 1860 року, маньчжурську владу підтримали британці й французи. 1864 року Тайпінське повстання було жорстоко придушене. В ході воєн загинуло від 20 до 30 млн осіб. В комуністичному Китаї тайпіни возвеличуються як національні герої, що виступили проти іноземного та соціального поневолення. Повстанню присвячений Музей історії тайпінів в Нанкіні.