1.Ы. Алтынсарин орыс тілінде жазған оқу құралының маңыздылығы неде? 2.Ы. Алтынсариннің интернет пен қыздар мектебін ашуының мәні ? 3.Ы. Алтынсаринбалалар әдебиетінің атасы деп неге атайды?

Ы. Алтынсарин орыс-қазақ мектептерiнiң оқушыларына арнап екi оқу құралын: «Қырғыз (қазақ) хрестоматиясы» мен «Қырғыздарға (қазақтарға) орыс тiлiн үйретуге алғашқы басшылық» жазып шықты. ХІХ ғасырда Қазақстанның ағарту саласында қазақ балаларын орыс тілін үйретудің жаңа әдістемелік жүйесін қалыптастырған жаңашыл-педагог.

Ы.Алтынсариннің ағарту саласындағы еңбектері: 1864 жылы қазақ балаларына арналған интернаты бар мектеп салтанатты түрде ашылды. 1879 жылы Ы. Алтынсарин Торғай облысы мектептерiнiң инспекторы болып тағайындалды. Ырғыз, Николаев, Торғай және Елек уездерiнде екi сыныптық орыс- қазақ училищелерiн ашты. Қазақ қыздарының білім алуына мүмкіндік берген қыздар мектебін ашқан. ХІХ ғ қазақ қоғамында мұғалімдерді даярлау ісін ұйымдастырып, ұстаздар дайындайтын мектеп ашқан. Ы. Алтынсарин балаларға тәлім-тәрбие беретін шағын әңгімелер мен өлеңдерді өзі жазып отырған. Сондықтан оны қазіргі зерттеушілер балалар әдебиетінің атасы деп атайды. Бүгiнде қазақ мемлекеттiк Бiлiм академиясы Ыбырай Алтынсариннiң есiмiмен аталады.

К двадцатым годам XIX столетия царское правительство приходит к выводу, что настало время отменить ханскую власть в Казахстане. На это у него имелись веские основания и были созданы некоторые предпосылки. Во-первых, сохранение ханской власти мешало царизму начать широкомасштабную хозяйственную колонизацию края и присоединения южных и юго-восточных районов Казахстана к России. Во-вторых, казахские ханы дискредитировали себя в глазах большинства степного населения. Назначаемых царем ханов народ уже воспринимал не как самостоятельных правителей, а зачастую как чиновников Российской империи.

В-третьих, в начале XIX века участились случаи активного выступления части чингизидов против царской администрации. И, наконец, после окончания войны с Францией царизм обладал достаточными военными и людскими ресурсами для окончательной ликвидации формального проявления независимости казахов — института ханской власти. К этому времени царизм разделил на несколько частей как Младший, так и Средний жузы. Это было очень удобно для управления кочевниками. В 1788 году значительная часть прииртышских казахов во главе с султаном Султанбетом получила право «вечной кочевки» на правобережье Иртыша. Средний жуз был поделен на две части: на правобережных и левобережных. В 1801 году из Младшего жуза путем переселения на правобережье Урала была создана Внутренняя Орда. Свободные контакты между этими группами некогда единых жузов были запрещены.

РУСАЛКА ДНІСТРОВАЯ» — укр. фольклорно-літ. альманах, виданий «Руською трійцею» 1837 в Буді (нині у складі м. Будапешт, Угорщина). Пам’ятка доби укр. романтизму. Девізом книги стали слова Я.Коллара: «Не тоді, коли очі сумні, а коли руки діяльні, розцвітає надія». Містить укр. нар. пісні з передмовою І.Вагилевича (зокрема, про Н.Морозенка, Коновченка, О.Довбуша, про взяття козаками Варни (нині місто в Болгарії), веснянки, колядки), твори М.Шашкевича, І.Вагилевича, Я.Головацького; переклади сербських нар. пісень та уривків із «Краледворського рукопису» В.Ганки; анотований покажчик давніх рукописів бібліотеки василіанського Свято-Онуфріївського монастиря у Львові; укр. грамоту 1424 та рецензію М.Шашкевича на фольклорний збірник Й.Лозинського «Руське весілля».
У передмові («Передслів’ї») М.Шашкевич розцінив альманах як явище загальноукр. національно-культ. відродження, вітав почин Наддніпрянської України щодо розвитку нової літератури, закликав галицьких громадсько-культ. діячів її підтримати, збагачувати та розвивати. Книжка, будучи синтезованим виявом новаторських починань «Руської трійці» в різних ділянках національно-культ. життя укр. Галичини (за висловом цензорів, це — «руська співачка з-над Дністра»), стала маніфестом нац. відродження, започаткувала нову літературу на західноукр. землях. За словами І.Франка, збірка «була свого часу явищем наскрізь революційним».
Новаторський зміст книжки, возвеличування визвол. боротьби народу, поетизація нар. героїв, подвигів козацтва, ствердження етнічної і духовної спільності галичан з усім укр. народом, дух міжслов’ян. взаємності, не традиційна книжна, а жива розмовна нар. мова, не традиційний кириличний, а т. зв. гражданський шрифт спричинили її цензурну заборону і конфіскацію осн. частини (600 прим.) накладу, виданої тільки 1849. Не були конфісковані бл. 200 примірників, частина із яких поширювалася за межами Галичини. Вихід «Р.Д.» прихильно і схвально зустріли видатні національно-культ. діячі Наддніпрянської України (О.Бодянський, М.Костомаров, П.Лукашевич, М.Максимович, І.Срезневський, Т.Шевченко), представники польс., чеської, словац., сербської, хорватської громадськості.