3 Колоны в Римской империи - это земледельцы .бравшие землю в аренду на несколько лет4 За Средиземноморье Рим воевал в 3 в. до н.э. с Карфагеном5 Сервий Туллий согласно имущественному и материальному положению разделил жителей Рима на 6 групп, с целью обеспечить спокойствие в страневерно/неверно

Дарий решил сам возглавить войско. Сделал он это под впечатлением от увиденного сна: непобедимая македонская фаланга охвачена огнем, жалкий плененный Александр прислуживает Дарию за столом, затем входит в храм и бесследно исчезает. После такого видения Дарий был уверен в своей победе. К тому времени македонцы проникли далеко вглубь Малой Азии и двигались к югу, в сторону Финикии. Узнав, что персы собрали огромное войско, Александр развернулся и двинулся на встречу, которая произошла у города Исс в ноябре 333 года до н.э.

Дарий выбрал позицию, явно невыгодную для его огромного войска, которое оказалось зажатым между горами. Македонцы, уступавшие врагу числом, но гораздо более маневренные, устроили настоящую резню. Дарий на колеснице оказался в гуще сражения. Он увидел, что прямо к нему прорывается легко раненный в бедро Александр, перепугался, бросил колесницу и знаки царского достоинства и ускакал на коне погибшего кавалериста. С бегством царя рванула врассыпную и его деморализованная армия.

Объяснение:

Після смерті Данила Галицького князівство знову втрачає свою єдність: його землі поділено між трьома нащадками князя - Левом, Мстиславом і Шварно.

Найпослідовніше продовжував державницьку політику батька Лев Данилович (1264 - 1301 рр.). Він приєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську землю. Завдяки цьому територія Галицько-Волинської держави стала найбільшою за всю свою історію.

На землі XIII - XIV ст. відновилася єдність Галицько-Волинської держави під владою наступника Лева - князя Юрія I (1301 - 1308 рр.). Він, як і Данило, прийняв королівський титул і назвав себе "королем Русі та князем Володимирії". За період правління Юрія I розквітли міста, піднеслася торгівля, зріс економічний добробут. І хотя князь змушений був повернути зміцнілій Польській державі Люблінську землю, його міжнародний авторитет і вплив зростали. Про це свідчить установлення у 1303 р. окремої Галицької митрополії, яка безпосередньо підпорядковувалася Вселенському патріархові в Константинополі.