Эпоха распада племенного сообщества​

«Коломацькі статті» 1687 р. являли собою українсько-московський договір, який укладався між козацькою старшиною на чолі з новообраним гетьманом Іваном Мазепою та московськими царями Іваном та Петром і їхньою регентшeю царівною Софією. Договір містив 22 статті. У своїй основі «Коломацькі статті» мали українсько-московські договори 1669 р. та 1672 р., підписані при обранні гетьманів Демʼяна Ігнатовича (Многогрішного) та Івана Самойловича. Користуючись військово-політичною перевагою московського уряду, а також слабкістю української старшини, розбіжностями її політичних уподобань, загальним соціально-політичним напруженням, московська сторона домоглася введення в текст договору нових статей, які суттєво обмежували права України-Гетьманщини і забезпечували інтереси Московщини.

«Коломацькі статті» декларативно підтверджували традиційні козацькі права і вольності, зберігали 30-тисячне реєстрове козацьке військо та компанійські полки. Водночас договір містив низку статей, які забороняли гетьману без царського указу позбавляти старшину провідних посад, а старшині – скидати і обирати нового гетьмана; примушували козацьку старшину наглядати за діями гетьмана та своєчасно доносити на нього царському уряду; обмежували права гетьмана розпоряджатися землями, що належали Війську Запорізькому; забороняли гетьману й уряду мати дипломатичні зносини з сусідніми державами; примушували всіляко сприяти шлюбам московитів з українками та іншим формам єднання населення обох країн, а також забороняли будь-кому говорити про те, що «Малороссійской край Гетманского регименту», бо він є «Их царского пресвѣтлаго величества самодержавной державы». До того ж, наприкінці деяких пунктів статей зʼявилися нові, відсутні раніше додатки, про те, що їхній зміст гетьман, старшина, Військо Запорозьке та народ посполитий «прийняли з радістю». Таким чином, уперше в історії українсько-московських взаємин, як зауважив О. Оглоблин, текст статей, що підписував гетьман, заперечував державний характер гетьманської влади та української державності взагалі. Лише власний авторитет гетьмана Івана Мазепи та його дипломатичний і політичний досвід дозволили нейтралізувати наслідки цих статей для Гетьманщини.

ответ:Агра́рна револю́ція — зміни в господарському та суспільному житті людства, викликані появою аграрного (сільського) господарства (тваринництва і землеробства) та переходом від привласнюючого до відтворюючого типу економіки.

Объяснение:Аграрною революцією або ж аграрним переворотом іменують також зміни в сільському господарстві у XVIII—XIX сторіччях, основним змістом яких є встановлення капіталістичних виробничих відносин. Внаслідок аграрного перевороту відбувається перехід від переважно натурального до товарного виробництва; дрібні селянські господарства ліквідуються, земля зосереджується у великих землевласників; запроваджується наймана праця.