1) После восстания рабочих в Лионе в 1831 г. одна из буржуазных газет писала, что в тяжелом положении пролетариата таится "опасность для современного общества". Пролетариям , утверждала газета, нельзя давать избирательные и политические права , пока у них нет собственности. "Современное общество погибнет от своих пролетариев , если оно не постарается уделить им частицу собственности...". Насколько , по-вашему , верна такая оценка? Что подразумевал автор данной статьи , говоря об "опасности" , исходящей от пролетариев?

Основными итогами Второй мировой войны, стали:

1.) Поражение и капитуляция стран Оси – Токио, Берлин, Рим. Японской империи, Третьего Рейха и фашистской Италии.

2.) Победа стран союзников: Британия, Франция, США, СССР.

3.) Послевоенное переустройство мира, согласно требованиям победивших стран.

На мой взгляд, Вторая мировая война показала миру самые тёмные стороны человеческой натуры. Солдаты всех стран-участниц совершали военные преступления, что в очередной раз показало ужас этой войны и урок на будущее о недопустимости повторения.

«Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ»

Объяснение:

Ми визнаємо, що наш нарід... перебуває у становищі зрабованої нації.

...Державна самостійність єсть головна умова існування нації, а державна незалежність єсть національним ідеалом у сфері міжнаціональних відносин...

Коли в української держави відібрано бути державою, то поодинокі члени колишньої республіки позбулися усіх елементарних політичних прав людини. Колишній український республіканець має менше прав, ніж нинішній найостанніший московський наймит. Правительство чужинців розпоряджається на території колишньої української республіки, наче в завойованій свіжо країні, висмоктує остатні сили, висмикує ліпших борців, здирає останній гріш з бідного народу.

Українська інтелігенція стає до боротьби за свій нарід, до боротьби кривавої і безпощадної. Вона вірить у сили свої і національні, і вона виповнить свій обов’язок. Вона виписує на своєму прапорі ці слова: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ». Вона віддає себе на служения сьому великому ідеалові і доки хоч на однім клапті української території пануватиме чужинець, доти українська інтелігенція не покладе оружія, доти усі покоління Українців йтимуть на війну.

...Ми існуємо, ми відчуваємо своє існування і своє індивідуальне національне «я». ...Нині увесь цвіт української нації по всіх частинах України живе однією думкою, однією мрією, однією надією: «Одна єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ». Нині ми всі солідарні, бо зрозуміли, через що були в нас і Берестечки, і Полтава.

...Але як партія бойова, партія, що виросла на ґрунті історії і єсть партією практичної діяльності, ми зобов’язані вказати ту найближчу мету, яку ми маємо на оці. Ся мета - повернення нам прав, визначених Переяславською конституцією 1654 року з розширення її впливу на цілу територію українського народу в Росії. Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам належить ся по праву, але віднято в нас теж силою. Наша нація довго нездужала, але нині вже стає до боротьби. Вона добуде собі повну свободу і перший ступінь до неї: Переяславська конституція.

Ми розуміємо, що боротьба буде люта й довга, що ворог безпощадний і дужий. Але ми розуміємо й те, що се вже остатня боротьба, що потім уже ніколи не настане слушний час до нової боротьби. Ніч була довга, але ранок наблизився і ми не попустимо, щоб проміння свободи усіх націй заблищало на наших рабських кайданах: ми розіб’ємо їх до схід сонця свободи!