Коротко написати як Мехмед 2 завоював Константинополь​

Передовые отряды турок вышли к городу 2 апреля, сразу же после праздника Пасхи. Жители города немедленно предприняли успешную вылазку и нанесли потери османским войскам, что подняло боевой дух ромеев. Однако приближение основного турецкого войска заставило ромеев отойти в город, разрушить мосты через рвы и закрыть городские ворота. Император Константин также приказал протянуть цепь через Золотой Рог.

5 апреля к столице подошла основная часть турецкой армии.

6 апреля Константинополь был полностью блокирован. Первыми действиями турецкой армии были атаки на форты, находившиеся вне городских стен. Один из греческих фортов находился в Ферапии, на холме у берегов Босфора, другой — в деревне Студиос на берегу Мраморного моря. Форт в Ферапии защищался два дня, форт в деревне Студиос был разрушен турецкими артиллеристами в течение нескольких часов. Оставшиеся в живых защитники фортов были демонстративно посажены на кол на глазах осаждённых горожан Константинополя. Только башня на острове Принкипос оказала сопротивление. Но и это укрепление было захвачено турками, защитники башни были перебиты, а жители города проданы в рабство (Лаоник Халкокондил).

ервая половина апреля в незначительных схватках. 9 апреля турецкий флот подошёл к цепи, перекрывавшей Золотой Рог, но был отбит и вернулся в Босфор. 11 апреля турки сконцентрировали тяжёлую артиллерию напротив стены над руслом речки Ликоса и начали первую в истории осадного дела настоящую бомбардировку, которая длилась 6 недель. Она не обошлась без проблем, так как тяжёлые орудия постоянно сползали со специальных платформ в весеннюю грязь. Затем турки подвезли две огромные бомбарды, одна из которых, названная Базиликой, была построена известным венгерским инженером Урбаном и производила огромные разрушения в стенах Константинополя. Бомбарда, построенная Урбаном, имела ствол длиной 8 — 12 метров, калибр 73 — 90 сантиметров и метала 500−килограммовые ядра[5].

18 апреля турки начали штурм стены, которая находилась над Ликосом. После захода солнца они бросились на укрепления, стараясь поджечь возведённые ромеями деревянные укрепления и растащить бочки с землёй. Отряды Джустиниани Лонго смогли отбить атаку, причём будто даже без потерь.

21 апреля турецкие артиллеристы вели обстрел городских стен, и одна из башен (Виктиниева башня) возле речки Ликос рухнула

После того, как турки ворвались в город, множество константинопольских мужчин и женщин собралось у колонны Константина Великого. Они надеялись на божественное так как, согласно одному из пророчеств, как только турки дойдут до этой колонны, с неба снизойдёт ангел и передаст царство и меч некоему неизвестному человеку, стоящему у этой колонны, который, возглавив войско, одержит победу.

Объяснение:

Объяснение:

Мехмед II остановил свои войска численностью в 100 тысяч воинов у Топкапы. Сражение, вошедшее в мировую историю как 53-дневное окружение и взятие Константинополя, было завершено победоносно.Константин XI 28 мая, совершив в Софийском соборе последний молебен, сражался до конца и погиб в битве

  Восстание Спартака.

1) причины - при завоеваний в Италии население побеждённой стороны становились рабами и при этом произошло большое скопление рабов в Древнем Риме. Рабам относились очень жестоко, что и стало причины восстании Спартака.

2) ход восстания - сначала рабы из гладиаторской школы в Капуе совершили побег, а затем укрылись на вулкане Везувий. Сначала они захватили большое количество снаряжении, а затем совершали побеги на окрестности Везувия. Полученную добычу делили поровну. Рим тем временем собирал войска для окончательной сражении во главе с полководцем Крассом. После ряд поражений Спартак со своей армией был вынужден отступить, но тем временем он заключил мир с киликийскими пиратами против войск Красса. Последнее сражение между войск Спарта и Красса произошло в 71 году до н.э. битва при Силаре.

3) итог - в битве при Силаре в 71 году до н.э. закончилась поражением армии Спартака. Причиной поражении были эти: 1) разногласие между повстанцев в тактике. 2) по отношению численности войск Красса у Спартака войска было мало.

4) значение - Спартак хотя и на короткий срок но и всё таки смог добыть свободу для рабов. После восстании Спартака ярость в народе пробудился и Рим был вынужден идти поступки рабам.

Объяснение:

ответ:Хмельниччина і нова Українська держава стали поштовхом для розвитку історичної науки, яка вже виходить за межи літописних оповідань та набуває нових форм.

Наприкінці 17 - на початку 18 століття з'являються так звані “козацькі літописи”, автори яких брали безпосередньо участь у козацьких походах або були їх свідками.

У 18 столітті з'являються історичні твори, які пов'язують добу Гетьманщини з Княжою добою. У 1730 - х роках складено “Краткое опісаніе Малоросіи”; у 1765 році П. Симоновський - “Краткое опісаніе о козацком малоросійском народе” та інші.

Велике значення для розуміння культури, прагнень, ідеології тогочасної еліти мають щоденники та мемуари видатних політичних та культурних діячів. До цього можна віднести: “Дневник” Петра Апостола (1725 - 1727), сина гетьмана Данила Апостола, “Дневник” (1735 - 1740) Якова Марковича, “Дневник” генерального хорунжого М. Ханенка, який був дуже близьким до І. Скоропадського, П. Полуботка, Д. Апостола.

Щодо розвитку природничих та математичних наук у 17 столітті, то вони були розвинені слабше, ніж історія та право, але ніколи не зникало зацікавлення ними. В приватних бібліотеках були присутні книги з ботаніки, зоології, математики, метеорології тощо. При дворі К. Розумовського проживали доктори - француз Леклерк та німець Гебенштрайт. У 1751 році Іван Полетика став професором Медичної Академії у Кілю.

Філософія у 17 столітті розвивалася під впливом творів античних та середньовічних філософів, а також творів Декарта, Фр. Бекона, картезіанців.

Найяскравішим представником філософії в Україні був Григорій Сковорода (1722 - 1794), видатний вчений та мислитель. Син реєстрового козаку Полтавського полку, учився в Київській Академії, потім в університетах Мюнхену, Відня, Бреслау. Основою його філософічної концепції був антропологізм, а засобом для досягнення мети - самопізнання.

Для науки 19 століття було характерне зростання ваги природничих наук, так як відбувається промислове зростання. З'являються нові науки і напрямки. Серед видатних науковців цього періоду можна назвати багатьох людей.

У 1813 - 1820 рр. ректором Харківського університету був Т. Ф. Осиповський, який написав тритомну працю “Курс математики”, що тривалий час була основним підручником для студентів. Слід відмітити діяльність Михайла Остроградського в галузі математики (його ім'я носить одна з вулиць Полтави, на якій стоїть один з найстаріших педагогічних ВУЗів України). За свої досягнення він був обраний членом Петербурзької, Паризької, Туринської та Римської Академій наук. Автор багатьох підручників з математики.

Михайло Максимович (1804 - 1873), перший ректор Київського університету, написав більше ніж 100 наукових праць з історії, ботаніки, зоології, фізики, хімії тощо.

Великий хірург М. І. Пирогов (1810 - 1881), який вперше здійснив операцію з анестезією, дав новий поштовх освітянського руху на Україні. Він був попечителем Київської навчальної округи, підтримував гуманні і прогресивні начинання в педагогічній справі.

В Україні складається низька наукових шкіл, які мали високий науковий рівень і впливали на умонастрій суспільства. Школа з хімії створюється в Київському університеті, в Харкові М. М. Беккетов (1827 - 1911) створив школу фізичної хімії, його роботи стали основою нової наукової галузі - металометрії. Розповсюджуються ідеї Дарвіна, світоглядний вплив яких був дуже великим. У Києві та Одесі працював один з братів Ковалевських, Олександр Онуфрійович(1840 - 1901), відомий зоолог. Він і його молодший брат Володимир зробили великий внесок у розвиток еволюціоністської концепції Дарвіна.

Відомим був Ілля Ілліч Мечніков (1845 - 1916), випускник Харківського університету. Викладав в Одесі, був членом Громади. У 1888році переїхав до Пастерівської лабораторії в Париж. Лауреат Нобелівської премії (за відкриття фагоцитозу). Працюючи професором Новоросійського університету в Одесі він із своїм учнем Миколою Гамалією (1859 - 1949) створив першу в Російській імперії і другу в світі бактеріологічну станцію, став одним з засновників мікробіології та вчення про імунітет. М. Гамалій, продовжуючи справу свого вчителя, зробив великий вклад у боротьбу з такими хворобами, як холера, чума, туберкульоз, сказ, впровадив в практику охорони здоров'я щеплення.

Також у галузі медицини плідно працював хірург Ю. Шимаковський, який світову славу здобув завдяки своїй праці “Операції на поверхні тіла” та винайденням декількох медичних інструментів.

У 70 - ті роки професором фізіології Новоросійського університету був І. М. Сєченов (1829 - 1905), який став засновником вітчизняної фізіологічної школи. В праці “Рефлекси головного мозку” він висвітлив питання про діяльність головного мозку, “душевне життя” з позиції науки.