очень нужны ответы 1.Какие цели были у колонизаторов в XVI- XVII веках, а какие цели в XIX веке? 2.В чём особенность колониальной системы империализма в отличие от старой колониальной системы? 3.К чему в зависимых станах приводили колониальные захваты?

Із занепадом Київської Русі та Галицько-Волинської держави погіршилося становище української аристократії. Після Кревської унії та особливо після поразок Свидригайла Ольгердовича багато українських і білоруських князів утратили свої уділи. Крім того, упродовж 15 ст. відбувалося поступове зближення князівської верстви з представниками інших привілейованих в і, як наслідок, утворення єдиного привілейованого стану - шляхти. Від середини 15 ст. для більшості українських земель була характерна така структура панівного стану: князі —  пани — середня та дрібна шляхта. Ця структура зберігалася до середини 17 ст. При цьому особливе ставлення в суспільстві до князів зберігалося: навіть збіднілі князі мали більше шансів отримати високі посади порівняно з менш родовитим, хай навіть і заможнішим, шляхтичем. До того ж князі поступали на державну службу до Литовської, а потім Польської держави, зберігаючи свої князівства й отримуючи від держави в приватну власність та пожиттєве володіння великі земельні наділи. Так, княжі роди Острозьких, Вишневецьких, Корецьких, Чорторийських, Збаразьких та інші обіймали провідні урядові посади у Великому князівстві Литовському, засідали в раді великого князя, а у воєнні походи йшли під власними прапорами.

Це князя Констянтина Острозького, если нужно еще допишу.

Объяснение:

Но молодая японская государственность не могла, конечно, реализовать этот принцип в жизни, она не набрала еще для этого достаточной силы. Император, по китайскому образцу провозгласивший себя Сыном Неба — Тэнно, имел весьма ограниченные возможности, чтобы править страной. Вокруг него не сложилась бюрократическая элита, твердо придерживающаяся норм конфуцианства. Зато огромное влияние приобрел клан Фудзивара, который в свое время принцу Кару взойти на трон.

На протяжении долгого времени представители рода Фудзивара становились регентами, женили императоров на женщинах своего клана и фактически являлись настоящими правителями Японии. Императоры, как правило, рано отрекались от трона и уходили -в какой-либо из буддийских монастырей, правда сохраняя за собой определенное политическое влияние. А регенты из рода Фудзивара превращали малолетних наследников престола в свои послушные орудия. Это не давало возможности создать централизованное государство.