6 сынып бжб тез истеп бериндерш отиниш

Колонізацію Північної Америки європейці розпочали ще у XVI ст.Найбільших успіхів у цьому процесі досягла Англія, яка створила ряд колоній на Атлантичному узбережжі материка. У боротьбі з Нідерландами та Францією володіння Англії у Північній Америці значно розширилися.

Щодо господарства, то у північних колоніях (Нова Англія) успішно розвивалися різноманітні промисли (перш за все хутряний), а також рибальство, скотарство, та примітивного типу мануфактури. Тут переважали дрібні та середні фермерські господарства товарного характеру, а земля вільно відчужувалася. Північні колонії виникали з вільних союзів людей, гнаних владами за релігійні переконання.

Серед перших поселенців було багато сепаратистів, квакерів, пуритан, індепендистів, гугенотів. Всі вони відзначалися підприємництвом та енергійністю. Попит на рибу та хутро у Європі був великий, тому торгівля ними стала важливою сферою діяльності колоніальних бізнесменів. Оскільки промисловість в цілому розвивалася повільно, провідне місце в суспільстві посідав торговець, що було характерно для більшості країн мануфактурного періоду.

Перші південні колонії були засновані, як правило, англійським урядом і торговими компаніями. Тут розвивалися великі плантаційні господарства, що займалися вирощуванням тютюну, рису, бавовни, цукрової тростини. На тютюнових, рисових плантаціях використовували працю рабів. Тютюн та рис стали головними експортними товарами і приносили величезні прибутки землевласницькій аристократії, яку підтримувала королівська влада.

Незважаючи на те, що колонії (особливо північні) мали свої органи самоуправління - законодавчі зібрання, ради при губернаторах, вони вважалися частиною Англії, а їх жителі - підданими короля. Англія гальмувала економічний розвиток колоній. Так, ще у XVII ст. на основі навігаційних актів, колонії позбавлялися права вільної торгівлі. Існувала заборона створення власних фабрик. Англійські королі дивилися на Північну Америку як на ринок, куди метрополія може збувати продукцію обробної промисловості.

У самих колоніях сировину (зерно, худобу, залізну руду, хутро) обробляти заборонялося, її можна було лише вивозити. З 1699 р. заборонялося вивозити шерстяні вироби і займатися залізоробним виробництвом (крім первинної обробки). У 1770 р. було суворо заборонено вивозити до Північної Америки щойно винайдені машини. Колоніям дозволялося торгувати лише з Англією. Постійно збільшувалося мито на іноземні товари. Внаслідок цього зростала контрабандна торгівля і невдоволення жителів колоній.

Особливо посилюється тиск Англії на колонії після Семирічної війни, коли різко зріс державний борг і парламент країни в котрий раз підвищив податки. У колоніях з'явилася велика кількість призначуваних посад і армія, утримання яких важким тягарем лягло на плечі колоністів. Такими діями Англія демонструвала свою рішучість знищити свободи північно-американців. Проте люди, для яких релігійні та політичні свободи були над усе, з цим примиритися не могли.

Саме це й привело у 1775 р. до війни за незалежність, яка закінчилася перемогою Північно-Американських колоній і створенням Сполучених Штатів Америки у 1776 р.

Війна одночасно була буржуазною революцією.Вона, знищила феодальні маєтки, конфіскувала і розподілила землі прихильників Англії. Було сформовано фонд державних земель на Заході, що створювало сприятливі умови для розвитку фермерства. Революція прискорила розвиток промисловості та торгівлі.

Проте здобуття незалежності не до кінця розв'язало соціально-економічні питання у США. Економічні інтереси Півночі та Півдня розходилися дедалі більше.

У південних штатах зберігалося рабство. Землі Заходу внаслідок високих цін були недоступними для більшості бажаючих їх придбати. Ці та інші суперечності зберігалися довгий час і були розв'язані у другій половині XIX ст.

Защита пограничных земель от нападений Крымского ханства была очень тяжела для русского государства. Существование неконтролируемой территории препятствовало развитию экономики и социальной жизни в русском государстве, и мешало занятию плодородных земель,не давало торговать со странами Востока. За выкуп людей, захваченных татарами, платились немалые деньги.  Многие люди попадали в рабство.

Союзником Крымского ханства была Османская империя.

Политика Российской империи по отношению к Крыму была продиктована причинами как стратегического, так и социально-экономического характера: Россия стремилась освободиться от постоянной угрозы татарских набегов, получить выход к Черному морю, укрепить свои позиции в противостоянии с Турцией (в том числе на Кавказе и в Закавказье), овладеть удобными торговыми портами, расширить торговые связи и захватить новые рынки.