Що стало приводом для ліквідації Запорізької Сечи?​

Така нагода припала на 1775 рік, коли закінчилася Російсько-турецька війна (1768—1774), яку Москві до виграти запорожці, і козаки стали непотрібні. 23 квітня 1775 року на раді при імператорському дворі прийнято рішення про ліквідацію Січі. На початку червня 1775 року російські війська під командуванням російського генерала сербського походження Петра Текелія, які поверталися з османського походу, раптово оточили Січ. Козаки не чекали на такий розвиток подій, а тому на Запоріжжі тоді перебувало зовсім мало вояків. На самій Січі в той час перебувало лише декілька тисяч запорожців, решта після завершення війни роз’їхалась по паланках і зимівниках. Натомість під командуванням Петра Текелія перебували значні сили: 10 піхотних і 13 донських козацьких полків, 8 полків регулярної кінноти, посиленої 20 гусарськими і 17 пікінерськими ескадронами. Петро Текелія оголосив імператорський указ про ліквідацію Запорозької Січі. Січовому товариству, зважаючи на аж надто нерівні сили, нічого не залишалося, як здатися на волю переможців. Всім було зрозуміло що опір кількох тисяч оточених запорожців буде марним, а прорив інших козацьких військ до оточеної Січі був майже неможливим в силу багатьох причин. Серед цих причин і велика чисельність російського війська і те що майже вся козацька старшина перебувала на Січі в результаті чого козаки що не були в оточенні залишилися без командування [1].

На Січі зібралася рада на чолі з кошовим отаманом Петром Калнишевським, лунали запеклі суперечки у намаганні знайти вихід з безнадійної ситуації в якій опинилося Запорізьке козацтво. Рада вирішила не проливати християнської крові та добровільно склала зброю перед московитами. Крім того козаки побоювалися в разі опору кривавої помсти козацьким сім'ям, на Січі ще були старі козаки які пам'ятали події 1709 року, коли Петро I провів жорстоку каральну експедицію на Україну, в тому числі сумнозвісну батуринську різанину яка стала розв'язкою тих жахливих подій. Запорозькі козаки брали участь в багатьох походах Російської армії і були свідками жорстокості російських військ при штурмах ворожих поселень. Як згадували учасники подій на Січі “Характерники зовсім не хотіли здаватися Катерині, та інші козаки сказали: “Ні, братця, у нас є батьки й діти: москаль їх виріже. Взяли та й здалися”[2].

16 червня 1775 року російським військами було повністю зруйновано Січ, а все майно та козацькі архіви було вивезено до Петербурга. Козацьку старшину та кошового отамана Петра Калнишевського звинуватили у зраді та засудили до каторги. Сумним фактом було те що в знищені Січі прийняли активну участь донські козаки, вони не знали жодного жалю до домівки їх українських "побратимів". Але не дивлячись на таку старанність в справі виконання розпорядження Катерини II, вони самі на початку 1790х потрапили в її жорстку опалу, в них були відібрана більша частина споконвічних земель, велика частина донських козаків була переселена в віддалені регіони Росії. Їхня старшина репресована. Лише 3 серпня 1775 року імператриця Катерина II видала спеціальний маніфест, який офіційно сповіщав про причини ліквідації Січі. У цьому документі козацька-лицарська Січ зображувалася як «кубло пияк та розбишак», які жили в неуцтві та заважали царизму вести торгові та культурні зв'язки з сусідами. Про пролиту козацьку кров за царську Росію в ньому не було ні слова.

Что же представляла собой римская община в III в. до н. э. — в эпоху своего расцвета? В чем она была похожа на древнегреческую и чем от нее отличалась?

В римской общине, как и в греческой, сочеталось коллективное и частное землевладение; все граждане имели равные права и являлись не только земледельцами, но и воинами. Понятия «хороший земледелец», «хороший воин» и «хороший гражданин» долго сливались в одно целое в сознании римлян. Свежая информация массажное кресло здесь.

«Из земледельцев выходят храбрейшие мужи и самые предприимчивые воины, а земледелие есть занятие наиболее благочестивое и устойчивое .»

(Катан Старший, II в. до н. э.)

Жизнь общины была организована так, чтобы поддерживалось равновесие между личной и общественной пользой. В Риме не было налогов, за счет которых содержался бы государственный аппарат. Люди, занимавшие высшие должности, не получали жалованья и должны были за свой счет устраивать пиры, игры, строить храмы, обеспечивать бедных граждан наделами земли. Путь наверх был открыт, прежде всего, для нобилитета, в который входили патриции и плебейская верхушка. С другой стороны, чем богаче был гражданин, тем больше средств он был обязан тратить на общую пользу.

Сходства и различия древней греции и древнего рима.

Критерий сравнения

Греческая культура
Римская культура
Общие черты общества и культуры

Агонистичность (состязательность); коллективизм; антропоцентризм (гуманизм) – выдвижение человека на первый план; завершенность всех жанров культуры; открытость культуры для других стран и культур
Патриотизм; чувство долга; более слабое, чем в Греции, развитие культуры речи и ораторского искусства

Религия

Идея всемогущества божества; отсутствие единой религии; связь богов с конкретными полисами; тотемизм, представление о всеобщей одушевлённости природы; герои как посредники между миром богов и миром людей

Обожествление непонятных явлений природы и общественной жизни; анимизм (вера в духов, обитающих во всех материальных предметах); позднее появление антро взгляда на богов; родовые и семейные культы, сильное влияние греческой религии; сходство богов с греческими; свободный прием в пантеон иноземных богов; важное значение жертвоприношений; практичность религии

Искусство

Развитие искусства в рамках рабовладельческого общества («античное искусство»)

Видение реальности в её единстве, сквозь призму мифов; главная тема искусства – человеческий облик

Продолжение традиций греческого искусства, преобладание символики и аллегории, анализ явлений, расчленение целого на части и их детальное изображение, более четкое, чем у греков, восприятие и описание явлений, утрата ощущения ценности мироздания

Архитектура

Большие открытые сооружения, стоящие чаще на возвышениях, а не в низинах, как в Риме, меньший, чем у римлян, интерес к практическому назначению зданий, создание больше храмовых комплексов, а не различных мостов, акведуков, театров и. т. п.; отсутствие симметрии различных частей здания

Понимание и описание взаимосвязи художественной формы и пространства; предпочтение замкнутым формам; сооружения, значительно превосходящие по размерам греческие; идея мощи, силы, подавляющего человека величия в литературных произведениях; стремление к пышной отделке зданий; богатому убранству, украшениям; строгая симметрия разных частей здания; применение греческих ордеров и изобретение своих

Скульптура

Открытые пластичные формы; отношение к форме, объему, пространству основано на концентрической динамике художественного мышления, а не на эксцентрической, не основанной на прорыве границ и рамок; основная тема - изображение богов и героев – покровителей полиса; постепенное развитие реалистичности

Сосредоточенные, большей частью заключенные сами в себе образы; наибольшее развитие портрета и исторического рельефа; концентрация внимания на личных, индивидуальных особенностях человека; кажущаяся компактность форм, вызванная подражанием греческим образам; массовое создание статуй низкой художественной ценности; влияние греческой скульптуры, за исключением жанра реалистического портрета утрате черт натурализма

Литература, театр

Развитию литературы предшествует устное народное творчество, тесная связь театра с жизнью полиса

На развитие литературы сильное влияние оказывает народное творчество, народная поэзия, распространение письменности. Развитие литературных жанров, которые непосредственно отвечали на вопросы, выдвигаемые частным и общественным бытом; расцвет драматического искусства и жанра комедии, которая влияла на политику 

Жанр сатуры; комедия масок – ателлана; очень сильное влияние греческих образов на развитие римской трагедии, комедии, литературы и других жанров; появление реалистического направления в литературе; влияние греческого искусства было революционным, зачастую не совпадающим с римскими тенденциями его развития

Письменность и язык

Использование финикийской слоговой системы для создания письма, демократизация системы обучения

Использование латинского языка, родственного греческому. Согласно предположениям, заимствование греческого алфавита и его адаптация

Наука

Выделение отдельных наук из философии. Бурное развитие естественных наук

Большее, нежели и Риме, внимание к теоретическим нау
кам

Практицизм, большее развитие прикладных, а не теоретических наук; развитие ораторского искусства и его независимость от греческих прообразов; большое развитие науки о праве, юриспунденции; зарождение филологии

Быт

Относительно большая свобода женщины, полная власть детей над отцом; значение фамилий намного меньше, чем в Риме

Свобода женщины больше, чем в классической Греции, но только в семейной жизни; более позднее, чем в Греции, начало соблюдения принципа единобрачия.