5. В чем сходство современного театра и древнегреческого? А. актеры играют в специальной обуви и масках Б. актеры разыгрывают представления, специально написанные для театра В. представления устраиваются каждый день Г. в конце каждого представления выбирается лучший автор и актер 6. В чем состояло значение Греко-персидских войн? А. Греция стала хозяйкой Средиземноморья Б. во всей Греции было ликвидировано рабство В. греки отстояли свою независимость Г. персидский царь присоединил Грецию к своим владениям 7. В чем достоинство греческого алфавита по сравнению с финикийским? А. греки стали обозначать буквами гласные звуки Б. вместо знаков греки стали использовать рисунки В. греческий алфавит состоял из семисот иероглифов Г. греки стали обозначать буквами согласные звуки 8. Согласно закону Тиберия Гракха: А. рабы, занятые в сельском хозяйстве, получали свободу Б. у знати изымались все земли В. излишки земли, изъятые у богачей, передавались беднякам бесплатно Г. земледельцы прикреплялись к земле 9. Укажите причину падения Западной Римской империи. А. наличие у варваров огнестрельного оружия Б. упадок рабовладельческих хозяйств в Древнем Риме В, восстание рабов под предводительством Спартака Г. стихийное бедствие 10. Какое событие произошло ранее других? А. Поход Александра Македонского на Восток Б. Марафонская битва В. Восстание Спартака Г. Захват власти Цезарем 11. Переведите с греческого слова: ДЕМОКРАТИЯ, ТЕАТР, МУЗЕЙ 12. Прочитайте НЕ правильный текст, исправьте ошибки. Напишите ПРАВИЛЬНЫЙ текст, подчеркнув слова, которые вы исправили. Семью чудесами света варвары называли самые замечательные творения рук человека. Единственным сохранившимся до наших дней является – Фаросский маяк. В Вавилоне путешественников удивляла статуя Зевса. Статуя была сделанная из красного дерева. Для правителя одной из областей Малой Азии построили роскошную гробницу, которую назвали пирамидой Хеопса. У входа в бухту Александрии Египетской находился Сфинкс. На острове Родос стоял – Колосс Родосский, колоссальная статуя бога солнца Ра

1. Ника — богиня победы, которую всегда изображали крылатой. Афинскую же прозвали Никой Аптерос (Бескрылой), её сделали такой, чтобы победа навсегда осталась в их городе.
2. Афина выступает покровительницей воюющих, давая им победу и обучая искусству войны, покровительствует искусствам и врачеванию. То есть это богиня мудрости в войне (стратегия и тактические уловки).
Арес же буен и необуздан, это разрушение, дикость и варварство.
Два "военных" божества нужно для поддержания гармонии.
3. Афина заметила, что игра на изобретенной ею самой флейте обезображивает ее божественное лицо, поэтому прокляла её.
4. Первый царь Афин Кекроп должен был выбрать покровителя города. Афина и Посейдон должны были сделать ему подарок. Посейдон подарил источник, но вода оказалась солёной. Афина подарила оливковое дерево и стала покровительницей города.
5. Венец Ариадны – созвездие Северная Корона.

ВXIV—XV ст. у господарському житті населення українських земель відбувалися помітні зміни. Важливою рисою його розвитку в цей час стало зростання великого феодального землеволодіння. Вже наприкінці XIV ст. на українських землях нараховувалося кілька десятків латифундій (вотчин) — великих приватновласницьких земельних володінь з натуральним характером господарювання, в яких застосовувалися напівфеодальні форми праці залежного населення. Основними джерелами зростання великого землеволодіння були великокнязівські дарування, захоплення общинних земель, купівля маєтків у їхніх власників, освоєння нових земель.

Переважна більшість земель була сконцентрована у володінні великих магнатів: Острозьких, Чарторийських, Радзивілів (Волинь), Ружинських, Заславських, Немиричів (Київщина, Поділля), Замойських, Потоцьких, Язловецьких (Брацлавщина та Поділля). Зосередження земель у руках магнатів обумовлювало їх наступ на території і права селянських общин, що виявлялося у привласненні общинних земель, закабаленні селян, призначенні на виборні посади своїх намісників тощо.

Зростання великого феодального землеволодіння обумовлювало якісні зміни у формах організації праці. У XIV-XV ст. відбувався інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин, швидко зростав ринок сільськогосподарської продукції. За цих умов великі землевласники, реагуючи на потреби ринку, перетворюють свої господарства на фільварки — багатогалузеві господарчі комплекси, які базувалися на постійній щотижневій панщині залежних селян і були зорієнтовані на товарно-грошові відносини, хоча і зберігали чимало рис натурального господарства.

У XV ст. набули поширення ярмарки (вони постійно існували у Львові, Києві, Галичі, Луцьку та ін. містах), що було першою ознакою становлення ринку. Саме у цей час українські землі потрапили в орбіту активних торгівельних відносин. Після захоплення турками Константинополя (1453 р.) держави, які були традиційними споживачами візантійського зерна (Італія, Франція та ін.), переорієнтували свою торгівлю. Основним перевалочним Пунктом зернового експорту стає місто Гданськ на Балтійському морі, що спричиняє істотне пожвавлення виробництва зернових у Польщі та на українських землях. Зростання ціни на худобу в західноєвропейських країнах також активізувало її розведення на продаж. На ярмарках у Львові, Луцьку, Галичі та інших містах волів продавали тисячами, потім вони переганялися далі на захід. Дійшло навіть до того, що в цей час саме воли стали виконувати роль грошів.

Торгівля відбувалася в умовах численних обмежень. Наприклад, купецькі каравани могли рухатися лише по визначених у королівських та князівських указах шляхах. З 1343 р. відома "татарська дорога", що вела з Німеччини в Орду через Краків, Львів, Кам'янець, Київ. Це був на той час, фактично, єдиний шлях торгівлі Європи зі сходом. Інший важливий шлях міжнародної торгівлі проходив від Кафи (тепер Феодосія) через Київ до Москви і Новгорода. Торгівля відбувалася в спеціальні торгові дні та під час великих ярмарок, які влаштовувалися лише кілька разів на рік. Торгівлею займалися купці та ремісники, що могли збувати лише товар власного виробництва.

У XIV—XV ст. став помітним процес урбанізації. Поступово відроджувалися міста, спустошені під час монгольської навали. У цей період українські міста зберігали феодально-аграрний характер. Міщани займалися землеробством, скотарством, промислами і частково ремеслом і торгівлею. При цьому вони перебували у залежності від магнатів й подібно до селян виконували повинності, сплачували їм натуральний податок, інколи грошима. Водночас значні зрушення, які відбувалися за міськими мурами, спричиняли нові явища і процеси. Активізується розвиток торгівлі і ремесла, які поступово стають основними заняттями мешканців міст. Поглиблюється спеціалізація ремісництва

Скорочено неможливо написати, тут саме головне