Які реформи встиг провести Ю.Цезар? Підкажіть будь ласка тому що у книзі немає відпрвідей

Объяснение:Цезар необмежено користувався своєю фактичною владою. Його розпорядження вважали за законні акти, а новообрані урядовці складали присягу, що шануватимуть його волю.

Цезар змінив організацію римських урядів. Число преторів збільшив до 16, едилів — до 6, квесторів — до 40. Більше урядовців було потрібно з огляду на великий розмір Римської республіки та її провінцій. Цезар вніс проект реформи законодавства, що спиралося на право Дванадцяти таблиць та едикти преторів, і реформував також управу провінцій, намісниками яких призначав своїх людей.

Змінив він і сенат. Він пам'ятав про всі зневаги, що їх зазнав від сенаторів, тому задумав їх підкорити. Число членів сенату Цезар збільшив до 900 і ввів до нього багатьох своїх старшин, навіть нижчого ступеня, а не раз і чужинців із Галлії та Іспанії. В сенаті він займав перше місце і перше слово, тому відразу надавав тон нарадам. Сенат втратив усяку державну ініціативу і тільки приймав до відома те, що постановив всемогутній диктатор. Не мали значення також народні збори. Цезар не скасував їх, але, як диктатор, мав право скасувати кожну їхню ухвалу, яка йому не подобалася. На народних зборах теж ніхто не відважувався відкрито виступити проти Цезаря.

Намагався Цезар змінити і соціальний устрій Риму. Не боячись непопулярності, він зменшив дотації зубожілому населенню Рима з 300 тисяч на 150 тисяч людей. Так правитель намагався стримати наплив пролетаріату до столиці.

Також Цезар розпочав широку колонізацію Італії. Він викупив багато земель і розселяв на них ветеранів своїх армій та безземельних селян. Нові поселенці розміщувалися в старих оселях по всій країні, для скорішої асиміляції з місцевим селянством. Щоб підтримати сільське населення Італії, Цезар видав розпорядження, згідно з яким в приватних маєтностях принаймні половина робітників має бути із вільних селян, а не невільників. Селянам, які мали великі родини, він визначив окремі нагороди. Цезар взяв також під свою опіку населення італійських міст і видав нові муніципальні закони, що врегулювали міський устрій.

Нові колонії Цезар створював і у провінціях в Галлії, Іспанії, Африці і місцями у Греції та на Сході. За часів його правління в провінції було переселено біля ста тисяч людей. Ця колонізація мала подвійну мету: підняти економічне становище селянства, яке в перенаселеній Італії не могло знайти прожитку, і підсилити романізацію провінцій. Цю політику Цезаря наслідували пізніше всі римські цісарі. Мешканцям провінцій він щедро роздавав римське громадянство, щоб у такий б тісніше зв'язати їх з Римською державою.

Щоб звеличити своє володарювання, а також дати роботу безробітним масам, Цезар розпочав велике будівництво в Римі. Він побудував новий форум (ринок), що дістав його ім'я. А серед площі поставив святиню Венери — матері юліанського роду, збоку — величавий судовий будинок, так звану Базиліку Юлія. Для сенату побудував новий будинок для засідань, так звану курію Юлія, бо старіша ратуша згоріла. Також почалося будівництво нового будинку для народних зборів на Марсовому полі, але Цезар не встиг його закінчити. Мав задум Цезар побудувати також великий театр і публічну бібліотеку, в якій хотів розмістити Александрійську бібліотеку Птолемея. Крім архітектурних робіт, Цезар задумував заснувати новий тіорт в Остії в гирлі Тібру, проектував нові дороги в Італії та провінціях. У своїх широких планах задумував Цезар і розбудову провінцій, і заснування нових міст, навіть заснування другої столиці держави на Сході. А кордони римських володінь хотів пересунути за Дунай, завоювавши германів, скіфів та інші племена.

У 45 році до н. е. за наказом Юлія Цезаря було проведено реформу календаря. Календар у Римі вели спеціальні жреці. За багато років вони так заплутали лік днів, що й самі не могли у ньому розібратися. Тому про римських полководців говорили, що вони завжди перемагали, але ніколи не знали, в який день це трапилось. Найдавніший календар у Римі обчислювали за рухом місяця.

Цезар також ввів реформу дорожнього руху. Правила Цезаря, звичайно, були не досконалі і суттєво відрізнялися від сучасних, але дещо з н

Зі сходу сонця і до кінця робочого дня (за 2 години до заходу сонця) заборонявся приїзд по Риму колісниць, екіпажів, приватних возів. А іноземці повинні були залишати транспорт за містом і пересуватися тільки пішки або в найманих паланкінах (своєрідне таксі). Щоб правила виконувалися, був створений спеціальний патруль, основне завдання якого було — не допускати сутичок між «водіями».

их використовується і зараз. Наприклад, вулиці з одностороннім рухом.

Подробнее - на -

Объяснение:

Объяснение:

Конституция Индии была принята Учредительным собранием в конце 1949 года, через два года после достижения Индией независимости и вступила в силу 26 января 1950 года. Она является самой большой по объёму конституцией в мире. В преамбуле конституции, Индия определяется как суверенная, социалистическая, светская либерально-демократическая республика. Индия имеет федеральную форму правительства и двухпалатный парламент, функционирующий по вестминистерской парламентской модели. Государственная власть разделена на три ветви: законодательную, исполнительную и судебную. Главой государства является президент Индии, который избирается электоральным колледжем сроком на 5 лет путём непрямого голосования] Главой правительства является премьер-министр, которому принадлежит основная исполнительная власть. Премьер-министр назначается президентом и, как правило, является кандидатом, поддерживаемым политической партией или политической коалицией, имеющей большинство мест в нижней палате парламента. Законодательной властью Индии является двухкамерный парламент, который состоит из верхней палаты, называемой Раджья Сабда (Совет штатов) и нижней палаты Лок Сабды (Народной палаты). Раджья Сабда, имеющая постоянный состав, состоит из 245 членов, чей мандат длится 6 лет. Большинство депутатов избираются в ходе непрямого голосования законодательными органами индийских штатов и территорий, пропорционально их населению. 543 из 545 депутатов Лок Сабды выбираются прямым всенародным голосованием на срок 5 лет. Остальные два члена назначаются президентом англо-индийской общины, в том случае, если президент полагает, что община не представлена в парламенте должным образом. Исполнительная ветвь власти состоит из президента, вице-президента, и Совета министров (кабинет министров является его исполнительным комитетом) возглавляемого премьер-министром. Каждый министр должен быть членом одной из палат парламента. В индийской парламентской системе, исполнительная власть подчинена законодательной: премьер-министр и Совет министров несут прямую ответственность перед нижней палатой парламента. Индия имеет унитарную трёхступенчатую судебную власть, которая состоит из Верховного суда, возглавляемого верховным судьёй Индии, 21-го Высших суда, и большого количества мелких судов. Верховный суд является судом первой инстанции в процессах, касающихся основных прав человека, в спорных вопросах между штатами и центральной властью и обладает апелляционной юрисдикцией над высшими судами. Верховный суд является юридически независимым, и имеет право провозглашать законы или отменять законы штатов и территорий, в случае если они противоречат Конституции. Одной из наиболее важных функций Верховного суда является конечная интерпретация Конституции. [



ҚАРЛЫҚ – ҚАРАХАН МЕМЛЕКЕТІ: САЯСИ ТАРИХЫ ЖӘНЕ МӘДЕНИ МҰРАЛАРЫ.

Монографиялық еңбекте түркілерде жүйелі дамыған мемлекеттілік болмаған деген тезисті негіздеу мақсатында олардың тарихын үзік-үзік етіп көрсетуге тырысқан бұрынғы Кеңес тарихнамасының сыңаржақты идеологиялық нұсқауын автор ортағасырлардағы жоғары өркениетті қоғамдық қатынастардың озық үлгісін жасаған Қарлық мемлекетінің Қарахандар әулеті билеген қала-мемлекеттерге ұласуын дәлелдеу арқылы жоққа шығарады. Әлеуметтік-экономикалық тұрғыда – Ұлы Жібек жолындағы күрделі жер иеленушілік пен көшпелілердің өзара тығыз ықпалдастығы мен байланысын орнатқан, мәдени-рухани дамуында – мұсылмандық ренессансты бастан кешірген қоғам – ортағасырлық түркілердің «Мәңгілік Ел» мемлекеттік идеологиясының саяси-философиялық және мемлекеттік-құқықтық негіздерін жасаған әл-Фараби мен Жүсіп Баласағұн сияқты ғұлама тұлғалардың шығуына ықпал етті.

Сонымен қатар Қарлық – Қарахан мемлекеттерінің бұл даму үрдісі кейін Орталық Азияда Қазақ, Қырғыз, Түркмен және Өзбек хандықтары мен халықтарының қалыптасуына алып келді. Бүгінде түркі этностары Орталық Азия тұратын халықтардың басым бөлігін құрайтындықтан, бұл еңбек осы аймақтағы, оның ішінде Қазақстандағы этносаралық қатынастардың тұрақтылығы мен толеранттылықты және ортақ түркілік тарихи сананы қалыптастыруға өз үлесін қосуы тиіс.

Кітап тарихшыларға, түркологтарға, Қазақстан халқы Ассамблеясы мен Этно- мәдени бірлестіктердің өкілдеріне және жас ғалымдарға, студенттерге арналған.